Funeral

"СО СВЯТИМИ УПОКОЙ"»

Звичайно, молодi, здоровi люди рiдко задумуються про те, що наше життя в кожній хвилині може закінчитися, як лускає дощова булька. Навiщо журитися неминучим, а кінець прийде сам собою по довгих роках життя. Але дiйснiсть жорстокіша: син швидше вмирає вiд батька, а дiд ронить сльози над могилою внука. Так велося вiд вiкiв i буде, доки існує свiт. І нема іншого пояснення крiм немічних людських слiв: «Така Божа воля». Гарна то прикмета погодитись з долею, якою б вона не була, бо надмiрне оплакування близьких вкорочує наше життя.

На Лемківщині, як i в цілому християнському свiтi, померлим вiддавали належні почесті i ніколи не згадували про них погано, хоча б тi i заслужили на це. Виняток становили самогубці, котрих ховали без християнського обряду за муром цвинтаря. Але такi випадки на Лемківщині буди винятком.

Померлого мили, голили, вбирали в чисту одежу i клали на лаву за стiл, вистелену соломою. З церкви приносили настiльний хрест, два свічники, в яких безперервно горiли свiчки до моменту винесення тiла з хати.

Як людина помирала, то близькі зупиняли стрiлки годинпика, розмовляли пошепки, не виконували жодних важких i польових робiт. Ввечері сходились близькі сусiди, родичі i молились за душу померлого. Зранку на другий день приходив столяр i знімав мiру, щоб зробити вiдповiдну труну. На другий день приходив т. зв. «оглядач»-людина уповноважена урядом, яка могла розпізнати натуральну смерть i вiдрiзнити її вiд летаргічного сну чи випадкової смертi. Без його посвідки не можна було ховати покійника. На другий вечiр приходив дяк або інший читець, який за 4-5 годин читав вголос Псалтир, маючи при цьому лише одну каротку перерву. Зiбрані люди поводилися дуже тихо i уважно слухали не цілком зрозумiлу їм старослов'янську мову.

За всi три дні померлому рано i ввечерi повільно дзвонив дзвін, котрий ніби навiки прощав свого парохiянина. Решта обряду належала до священика, який по панахидi зепечатував могилу. Тiльки запрошені люди йшли до хижi померлого на «смутну гостину, де при чарці розважали смуток родини померлого.

Previous Page. .Next Page



Index

Copyright ®1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Saturday June 5th, 1999
Most recent revision Saturday June 5th, 1999