Grandma makes butter

БАБА РОБЛЯТЬ МАСЛО

Чому цей дереворит представляе нам старшу жiнку, а не молоду невiстку, котра робить масло? Отож митець мав на увазi життевий досвiд баби», яка з довгого досвiду i практики знає свою роботу i масло буде мати вiдповiдний смак, колiр i запах. Масло мало не тiльки пiдставове значения в лемкiвськiй кухнi як додаток до рiзних страв, але передусiм було натуральним джерелом калорiй, таких необхiдних для людини. Сам процес приготування масла нiчим не вiдрiзнявся вiд такого процесу в iнших мiсцевостях. Велике значення мало те, чим годували корiв, яке було пасовище. В лiсi були мiсця, де рiс «дикий часник», котрий охоче випасали корови. Потiм молоко, масло, сир мали неприємний смак. За те карали, навiть тiлесно, пастухiв. Дуже важливе значения мало правильне зберiгання молока вiд доїння- i по квасну сметану. За те вже була вiдповiдальна газдиня. Але iнколи навiть досвiдченим господарям масло не хотiло робитися, i щоб це якось виправдати звинувачували сусiдку у заздрiсних очах, звертали на «"уроки"».

Подиву гiднi були здобутки лемкiв у годiвлi великої рогатої худоби, вони набагато випередили своїх сусiдiв з низiв. Гiрська земля богата вапном щедро родила червену конюшину, давала високоякiсне сiно. Швидше, нiж будь-де тут використовували штучнi добрива, котрi в трикратному розмiрi звертали вкладений капiтал. Важко було продати молоко, але добре масло i сир хоч дешево, але можна було продати на ринках Криницi, Грибова чи Нового Санча. Пiд час Другої свiтової вiйни збут був надмiрний i обовяз'ковий. Але газди добре виконували свої зобов'язання i рiвночасно забезпечували родину. Вiйна принесла багато нещасть i горя, але голоду не було, а лемки навчилися по-новому газдувати. Особливо молодь, котра повернулась з Нiмеччини багато собi обiцяла на майбутне. Щезли забобони i «"уроки"», здавалося приходить нова реальнiсть. На жаль, сталося iнакше.

Смакував я в своїм життi масло не з одної свiтової «"боденки"», але нiколи такого смачного i пахучого, як вiд моїх корив, котрi я пас на рiднiм Верху не їв вже нiколи в свiтi. До сьогоднi чую той смак пастушої мериндi-окрайця чорного хлiба, в котрий мама вложила свiжозроблене масло i завинула в капустяний листок.

Previous Page. .Next Page



Index

Copyright ®1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Saturday June 5th, 1999
Most recent revision Saturday June 5th, 1999