Winter in Carpathians

ЗИМА В КАРПАТАХ

Зима в Карпатах мала свого покровителя - святого Михаїла. i хоч за старим стилем його свято припадае на 8 листопада, лемкiвське село на той час мало бути готове до зими. Дуже доброю ознакою було те, якшо того дня випав перший снiг. Це мало означати вчасну i погiдну весну. Не дивно, що святий Михаїл у численних парохiях був патроном церков i його свято ставало початком гучних гостин - кермашiв. У тiм часi справляли найбiльше весiль, бо i комори були повнi всякого добра i завершенi польовi роботи. Селяни в стодолах вже обмолочували зерно, пряли льон i коноплю, в ступах товкли сiм'я на пахучу олiю. Вiд Рiздва Христового i до Богоявления не можна було виконувати тяжких праць. Аж у два тижнi по Йорданi, коли вся освячена вода спливла до моря, можна було вивозити з подвiр'я гнiй на поле.

Якщо хтось у селi задумував будувати хату, то сусiди i родина допомагали зрiзувати смереки чи ялинi i звозити дерево з лiсу.

Протягом першої половили зими жiнки та дiвчата пряли льон, сходилися на вечiрки. Парубки по кутах грали в карти, бавилися в "«дупака ".* Найстаршi селяни розповiдали про свої життєвi пригоди, про рiзнi «"страхи"» i духiв. У нiч перед Рiздвом хлопцi ламали дiвчатам кужелi, а дiвчата запрошували парубкiв на гостину «"ламанчик"» на пiсля свят.

Взимi газди стругали гонти, тесали деталi для возiв i саней. Сьогоднi маємо лише спомини про життя наших дiдiв. I хоч повернути колесо iсторiї неможливо, ми повиннi пам'ятати i шанувати традицiї предкiв.


* Народна гра. Один учасник сидiв на стiльчику, другий ставав перед ним навколiшки. Перший закривав долонями очi другого. Iнший учасник вдаряв того, що навколiшках, по задку i вдарений мав вiдгадати «винного». Якщо вгадував - на колiна ставав «винний» i гра продовжувалася. (Примiтка упорядника).


Previous Page. .Next Page



Index

Copyright © 1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Saturday June 5th, 1999
Most recent revision Saturday June 5th, 1999