YAVOZHNO

ЯВОЖНО

Мiж Краковом i Катовицями е невелике промислове мiстечко Явожно, про яке звичайний мешканець Польщi нiколи нiчого особливого не чув. Злої слави зажило воно пiд час нiмецької окупацї, як фiлiя Освенцiма. На фонi пекельного Освенцiма про нього не эгадували. Пiсля вiйни освенцiмський табiр смертi перетворено на музей пам'ятi жертв найжорстокiшого режиму. Так i повинно бути, щоб свiт не забув про злочини прoти людства i нiколи не допустив до них. Наївнi люди повiрили, щ.о нелюдська диктатура вiдiйшла назавжди i бiльше нiколи щось подiбне не повториться. Але на змiну одному режиму прийщов другий, що майже нi в чому не вiдрiзнявся. Комунiстична диктатура залишила фiлiю смертi в Явoжно для своїх потреб. З початком встановлення т. зв. влади людової тут ув'язнювали воєнних злочинцiв, але дуже скоро бiльшiсть становили українцi, яких арештовували з будь-якого приводу. Першi повоєннi роки для українцiв в Польщi були значно страшнiшими, нiж нiмецька окупацiя, бо вивiльнений польський шовiнiзм всю свою дикiсть спрямував на знищення всього українського. Озброєнi бандитськi ватаги грабували села, тероризували i били безборонних людей. У всi цi беззакония не втручався уряд, мовчав закон. У квiтнi 1947 р. на ринку в Грибовi поляк Мiколайчик показав пальцем працiвникам органiв безпеки на Ярослава Трохановського i Володимира Хом'яка з Бiлцареви, яких вiдразу ж арештували i вивезли до Явожна. 1 липня цього ж року як селяни з Бiлцаревої вже були загнанi в переселенськi вагони в Грибовi заарештовано Нестора Хом'яка, Ореста Куземчака, Ярослава Куземчака, Данька і Семана Гальковича i Денизiя Даляка. Їx усiх невинно гноїли в Явожно до сiчня 1948 р., тiльки О. Куземчака звiльнили пiсля двох мiсяцiв ув'язнення. Всi вони втратили здоров'я, передчасно повмирали.
В довгi повоєннi роки Явoжно було оповите страшною таємницею, але багато очевидцiв вже вiдiйшло в засвiти i вже нiколи не зможе свiдчити проти своїх катiв. Треба було довгих рокiв щоб українцi заговорили на повний голос не лише про Мордовiю i Сибiр, але и про маловiдоме в свiтi Явожно. А само тут до в'язнiв ставилися по-звiрськи, застосовували середньовiчнi тортури. Цього навiть не можна назвати помстою, бо не було тит винних. Була тiльки дика, садистська ненависть до українського народу, який не хотiв бути рабом на свої землi. Значний вiдсоток серед ув'язнених становили лемки, чим заслужили собi в народi на вiчну пам'ять.

Previous Page.      .Next Page



Index

Copyright ®1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Saturday June 5th, 1999
Most recent revision Suday, August 31, 1997