"ЛЕМКІВСЬКА Поезiя"

БОГДАН ТИХИЙ народився 19 липня 1950 року в Бережанах. Закінчив Бережанську середню школу №1, Бережанську музичну школу (в 1967р). Технікум механізації та електрифікації сільського господарства (1971р) та Львівську політехніку (1979р). Зараз працює інженером в АТ "Бережанський склозавод", голова Бережанського районного відділення товариства "Лемківщина".
Богдан Тихий не тільки фольклорист та краєзнавець, а й поет-пісняр, живописець-аматор. Він є автором нового герба міста Бережан (1995р), герба Бережанської землі (2000р).
Він є будівничим памятного знаку "50-річчя депортації українців з рідної землі в 1944-1947 рр."
В 1999 році Богдан Тихий переміг на конкурсі на кращий памятний знак "2000-літтю Різдва Христового" в Бережанах.
"Золотий листок осінній"- перша його збірка, яку присвятив незабутнім батькам мамі лемкині Ганні Братичак та батькові галичанину Ярославу Тихому.
У діяльності Богдана Тихого - три крила.перше - терпляча пошукова робота краєзнавця . Друге- каторжна праця видавця. І третє крило- постійні зусилля душі, котра надбала і не загубила набір: кларнет, пензель, перо.

Із збірки "Золотий листок осінній"
ПОПРАДЕ, ПОПРАДЕ
Моїм рідним Братичакам-
Дідові Миколі, бабі Марії, мамі Ганні.
Цьоці Вірі та вуйкові Михайлу присвячую

1.Попраде, Попраде,
Чого смутний течеш.
Неє твоїх діти -
Што ты на то речеш?

2.Кермеш в Жегестові
Та не дзвонят дзвоны,
Пішли бы зме тады
Лем стали кордоны.

3.Попраде, Попраде -
Сила Лемківщыны
Верний вшыткых люди
До свойой Отчини

4.Не наверну воды,
Бо заграды стали,
Вірних моїх діти
Од мамички взяли.
5.Не вертают лемки,
Бо неє до чого.
Что прадіди мали -
Юж не стало того

6.Попраде, Попраде,
Лемківскы Карпаты -
Як без Вас нам жити,
Сьвітом мандрувати?


ЛЕМКІВЩИНО

Історикові-етнографу
Іванові Красовському
Лемківщино, Лемківщино,
Український краю!
Я за тебе Лемківщино,
В чужині страждаю.

Ой ти мила Лемківщино!
Хто тебе згадає-
За тобою, Лемківщино,
Тужно заридає.

Лемківщино, Лемківщино,
Місяць вночі сяє.
В память твою тільки липа
Сумний лист скидає.



НАВІЯНЕ
Тебе любив я ніжно, вірно,
Тому страждаю так безмірно.
Як яблунь цвіт, летять слова -
Про тебе думка ожива.

Так! Безталанний я родився
І закохався, залюбився.
Шляхи терновії мої
Не оспівали солов ї.

У серці в мене повно болю -
Любов згасає вже поволі,
Твою я згадую красу.
Свій хрест важкий один несу.



ДОРОГА
Дорого! Вдячний я тобі,
Що ти незнане відкриваєш,
Ти розлучаєш і єднаєш...
Дорого! Вдячний я тобі.
Нас поєднала ти дорого,
Вогонь нам душі запалив
І їх в одне єдине злив...
Нас поєднала ти, дорого.



ПОШУК

О мистецтво! Ти - всесильне,
Мене полонило.
Розмаїтістю своєю
Всі шляхи відкрило.

Дотепер іще не знаю,
Що мені робити:
Чи пришпорити коня,
Чи його спинити.

Пензель, музика, наука
Йшли в житті зі мною.
Юні вірші про кохання
Й стрічі з давниною.

Щоб не щезла, не зівяла
У народу віра.
Віддам сили на збирання
Давнього повір я.
1976р.




Лариса Сорока/Ternopil.

Document Information

Document URL: http://lemko.org/lemko/nenka/2.html

E-mail: lemko vladek@lemko.org