Проглашiня Пiдкарпатськых Русинiв

(Меморандум)

Пiдкарпатськы Русины - Еден з малых i найстаршых словянськых народiв Середньой Европы. Християнство прияли о вельо скорiше, як выходны славяне Киевськой Русi. Словянськы апоштолы Кирил i Мефодiй, по пути на Велику Мораву заставили ся в 862 роцi на iсторичнiй земли Пiдкарпатськой Русi в долинi рiкы Тисы i похрестили предков нашых Русинiв веце, як на три десяткы рокiв скорiше, як до Середньой Европы пришли Мадяры. Днесь Пiдкарпатськы Русины жыють не лем в Пiдкарпатськiй Русi (Пiдкарпатя), але i на Выходiм Словенську (ЧСФР), у Войводинi (Сербiя) i в Хорватську, на Лемковинi (Польско), а тыж i в США, Канадi i т. д. Територiя Пiдкарпатськой Русi мать 12 тисяч 800 квадратных кiлометрiв, на нiй жые коло 750 тисяч Русинiв. Окрем них, жыють в нашiм краю Мадяры - 160 тисяч, Румуны - 15 тисяч, а тыж выше 250 тисяч Украiнцiв i Русiв котры на Пiдкарпатську Русь пришли по 2. св. войнi. Вiчно жывый народный дух Пiдкарпатськых Русинiв, i через денацiоналiзацiю и асимiлацiю, iх ласка к роботi, народна гордiсть эмогли захранити русинськый материнськый язык i свiй характер, а змогли створити богату културу - фолклор, архитектуру, малярство, литературу... Наш народ мав свiх вызначных будителiв - Александер Духнович, Александер Павлович, Алексндер Митрах, Миха§л Лучкай, Анатолiй Кралицькый, Евген Фенцик, Андрiй Репай, Юрiй Ставровськый-Попрадов, Iван Сильвай... iз нашой русинськой iнтелегенцi§ вышли вызначны учены i малярi, шпортовцi, головно, фотбалiсты. Iз ученых назвеме холем дакотрых: першым ректором Петербурськой унiверзиты в Руську быв Пiдкарпатськый Русин Михаiл Балудянськый. Облюбеным педагогом великого класика руской литературы Николая Гоголя быв тыж наш земляк Iван Орлай, директор Нежинськой гiмназi§ вышых наук. А великым будительом булгарського народу быв тыж Пiдкарпатськый Русин - Юрiй Гуца-Венелiн. В¤дно з унiкатнов деревянов архiтектуров, векша часть якой по "при¤днаню Падкарпатськой Русi к Укра§нi", была бездушныма людми зничена , в нашiм краю i дале ся розвивало декоративно-ужыткове умiня, ткацтво, вырiзованя з дерева , керамiка, але и малярство, графiка,i сохарство. Малярство ся у нас зачало розвивати од 14 ст. Добры традицi§ помогли розвитку цiлой плеяды будучих вызначных малярав, якы дастали школу в Будапештi, Празi, Мюнхенi, Вiднi, Парижi, Римi i в другых вызначных мiстах Европы. Якраз они нескорше отворили на Пiдкарпатськiй Русi власну школу народного умiня, яка прославила русинськый народ далеко за границями родного краю. К такым малярам патрять: Адалберт Ерделi, Йосиф Бокшай, Федор Манайло, Андрiй Коцка, Ернест Контратович, Адалберт Борецькый, Андрiй Добош i др. 3 часу приеднаня Пiдкарпатськой Русi к Советськiй Украiнi, штатна политика зачала придушовати нашу народну културу, внаслiдок чего настав упадок народного умiня.. А русинське, професiоналне умiня ся не узнавало, тотальный режим обвиньовав нашых маляров з декаденства i формалiзму, насилу iх примушовав перейти на путь соцiалiстичного реалiзму. Лем вдяка силi духа i народного сумлiня нашы малярi не лем вытримали тяжкы пробы, але и дале розвивали регiоналны умелецкы школы. Култ Сталiна, репресi§ в 50-х роках негативно вплинули на пiдкарпато-русинську лiтературу. Вельо наданых письменикiв были эмушены "стягнути ся", i не могли ся публiковати. Тоталiтный режим в нашiм краю по 2. св. войнi зачав з планомiрнов украiнiзацiйов Пiдкарпатськых Русинiв. Были позапераны вшыткы русинськы школы i злiквiдованы новинкы. В школах ся дiти учили по руськы або по-украiнськы, дiти Русинiв ся не могли вчити iсторiю свого народу i творы русинськой литературы . Тоталiтный режим змiцньовав свою владу депортацiйов вельо людей на Сибiр. Потерпiли, головно, пiдкарпатськы Мадяры, але и Русины i Нiмцi. При сво§й антинароднай полiтицi украiнськы i руськы комунiсты иживали рiзны методы на асимiлацiю корiных людей: непризнаня Пiдкарпатськых Русинiв як народу, нападаня на релiгiю i културны традицi§ Русинiв, Мадяров, Словакiв, Румунiв i Ромiв. Но пришла епоха Миха§ла Горбачева i вышшы органы влады СССР i Украiны мусили узнати людську трагедию минулых рокiв. Але и так Пiдкарпатськы Русины i днесь ся не чують рiвноправныма людми, бо Киiв i Москва не узнають iх за народ, а в легi±iмацiях i пасох Русинiв i дало сто§ть народнiсть домiнуючого на Украiнi народу. Пiдкарпатськы Русины 23 октобра 1918 р. были прияты до Ункi§ утискованых народiв Середньой Европы. Тоды были офiцiално вызнаны самостатным народом, якый мать право по-свому вырiшовати о собi. Председом Унi§» быв професор Т. Г. Масарик, а представником Русинiв - адвокат i доктор Григорий Жаткович - будучий губернатор Пiдкарпатськой Русi. 20 мая 1919 р. Централна Русинська Народна Рада выслала до Прагы 100-члену делегацю на челi з доктором Антоном Бескидом, Августином Волошином i доктором Григорiйом Жатковичом на переговоры з президентом Т. Г. Масариком о при¤днаню Пiдкарпатськой Русi к Чесько-Словенську. По пiдписаню догоды в Сан-Жермен 10 септембра 1919 р. были прияты засады приеднаня Пiдкарпатськой Русi к ЧСР з шырокыма автономныма правами. До осенi 1938 р. Пiдкарпатська Русь мала сво§х губернаторiв - Григорiя Жатковича, Антона Бескида, Константина ?рабаря i Iвана Парканiя. А 11 октобра 1938 р. было Прагов призначене перше в iсторi§ ПР 6-членне Правительство на челi з Андрiйом Бродiйом. По нiм, другым в нашiй iсторi§ премермiнiсром Правительства ПР, ся став Августин Волошин. 15 марца 1939 р. в Хустi ся створив Сейм Карпатськой Укра§ны i Августин Волошин быв зволеный президентом републикы, яка вже за дакiлько годин перестала екзистовати, бо мадярськы войска обсадили Хуст i територiо ПР. 22 януара 1946 р. Президiом Верховной Рады СССР република Закарпатська Укра§на (Пiдкарпатська Русь) была незаконно перемiнена на Закарпатську область УССР. Наш народ порежыв вшыткы 'прикрасы' тоталатного систему - колективiзацiю i ниченя особностей, примушованя русинськых хлопцiв йти робити до Донбасу на Укра§ну, пережыв» масове вырубованя богатых буковых лiсiв - основного богатства нашего краю. Наш народ дотепер шi чу¤ народну, економiчну i полiтичну геноциду. Нашы лiсы пропадають, а то суть плена нелем Карпат, але i Европы. Шахты зо сольов жорстоко ей знеужывають, за рiк дадуть коло ¤дного мiлiйона тон солi, а мiнералны жрыдла нашего краю тыж колонiалным способом ся выужывають, притам дають 800 мiлiйонiв лiтрiв воды за рiк, за яку дiста¤ме мiзерны пiнязi. Вывозить ся з нашого краю богато мрамор, ртуть, каолiн... В нашiм краю недалеко од Мукачева, з густо обыванов територiйов, находить ся сильна радiйолокачна станица. А Карпатськый хербет - з полонинами Рунов i Стойом - овiшаный сильныма радарами. В нашiм краю найвеце з цiлой Укра§ны умерають дiти, i люде в нас ся дожывають найкоротшого вiку. Наш, русинськый народ кормиться «низькокалоричнов стравов, але iнтензита роботы Пiдкарпатськых Русинiв - найвыша на Укра§нi. Скоро 17 тисяч людей пензистiв i iнвалiдiв дiстае у нас пензiю меншу, як 70 рублiв на мiсяць. 6 тисяч старых людей дiстае соцiалну помiч - 30 рублiв на мiсяць. Є немало многодiтных родин, де на каждого члена припадать (в середньому) 12-14 рублiв на мiсяць. А то при встановленiм жывотнiм мiнiму - 320 рублiв на чоловiка на мiсяць. Тоты цифры сьме перевзяли з 'Вiсника профсоюзов Закарпатськой о6ластi" (ѕ 1. за 1990 р.) i новинок "Новини Закарпаття" (з 30. апрiля 1991 р.). Екологiчна ситуацiя в пашiм краю за послiднi рокы ся згiршыла. Хытруны УССР, жебы успок§ти власны iнтересы, "насадили" такы заводы в пашiм краю, якы суть небезпечны нелем про людей, але и про саму природу. Наприклад, Львiвськый завод "Електрон" пiд геслом "помочi Закарпатцям" отворив у нас фiлiялкы на выробу компонентiв (сучасток) до телевiзорiв. Такы фiлiялкы суть в Меджигорю, Виноградовi, Свалявi, Воловцю, Тячевi, Волосянцi, де фактично проводять ся ±алванiчны роботы. А тоты суть тiсно звязаны з оловом, хромом, никлом, волфрамом, цином i барз токсичным матерiалом - кадмiйом. За 1990-1991 рр. на територi§ тых фiлiялок олово в землi коло заводiв уже перовышуе становену норму 200 раз!!! А то вже граничить зо суднов медицинов. За рiк-два такой выробы перовышiня нормы може быти страшно величезне, а при перовышiню 800 раз - наста¤ масове отравiня. Но жебы люде о тых цифрах ся не дiзнали, то санiтарна служба Львова выдала заказ на тоты iнформацi§. I так робiтникы в нашiм» краю най умерають скорiше, як галичане, а робiтникы у Львовi най мають у заводi "Електрон" дiло з чистов i безпечнов продукцiйов компонентiв до телевiзорiв, якы про них выробляють люде в нашам краю. Лiсохемiчны заводы в Перечинi, Свалявi i Великiм Бычковi, систематично знечищують воды Ужу, Латорицi, Тисы хемiчныма одпадами - формалдегидами, фенолами, органичныма кыселинами. Тото пошкоджуе здравя нелем людей нашого краю, але i сусiднiх регiонiв на Словенську i в Мадярську. Але найбiвшов винов перед народом Пiдкарпатськой Русi ¤ рiшiня областного веджiня о тяжбi злата на Мужи¤вськых горах недалеко од Берегова. Вже ся зачало копати до глубкы 200 метрiв. Потiм ся будуть оддiльовати зглукы олова, цину од молекул злата. А якраз тото ¤ найнебезпечнiшым, бо в процесi хемiчных реакцiй ся выдiлюють высоко- токсичны елементы. Они ся якраз будуть концентровати у водах Боржавы i в землi того регiону, де жыють переважно Мадяры, але и Русины. Знаме, же олово мать недобрый оплив на централный нервовый систем, печень, лядвины, мозог, поглавны органы. дабываня злата в Береговськiм районi дасть штату веце бiды, як зиску. Про шпецифiку Пiдкарпатськой Русi i §й корiнных людей - Русинiв высловився на сторiнках московськых новинок "Поиск" доктор iнсторичных наук, шеф-редактор часопису "Советское славяноведение" Iван Поп. Вiн повiв: 'Закарпатя (Пiдкарпатська Русь) мать свою шпецифiку. Оно нигда не было окремов адмiнiстративнов частьов Угорська. Австро-Угорська. Крок в розвитку Закарпатя зробило кiдь шi было частьов Чесько-Словенська. Як было при¤днане к Союзу, представляло найрозвинутiшу часть Укр§ны. Але з политичных мотивiв. закарпатцiв пересвiдчовали в тiм, же iх, бiдных i убогых, приеднали к богатiй Укра§нi... Але кiдь они увiдiли огромный контраст §х културы, то чули себе обманутыма . Днесь закарпатцi ясно пiдкреслюють свою самобытнiсть... Укра§нськый язык про закарпатцiв ¤ книжным языком, школськым, але не рiдным. ·х русинськый язык ¤ далекый од укра§нського лiтературного. Офiцiална, нездарна "укра§нiзацiя" по войнi выкликала опачный ефект. Не нагодов тепер в Ужгородi выникло Общество карпатськых Русинiв, яке "воюе" за четвертый выходнословянськый народ" ("Поиск", Москва, 1991, ѕ 12). 29. септембра 1990 р. на засiданю веджiня Общества карпатськых Русинiв была прията Декларацiя о тiм, жебы Закарпатськiй обл. ся вернув статус автономной републикы. На першiм Свiтовiм конгресi Русинiв у Меджилабiрцях 23-24 марца 1991 р. Русины выдали "обращение", в яком выголосили, же не суть частьов укра§нського народу, але самобытным народом. Листы з цiлым проглашiньом были посланы президентам СССР. ЧСФР, Польска, Югославi§, США. Пiдкарпатськы Русины - народ робiтный, богабойный, любить слободу. Вiн жыв i дале хоче жыти в мирi i дружбi зо вшыткыма своiма сусiдами, з нима хоче мати културны i економiчны контакты. Пiдкарпатськы Русины за цiлу свою тисячрiчну iсторiю были все народом. Лем по 2. св. войнi §м взяли право на свою народнiсть, релiгiю, iсторiю, материнськый русинськый язык, на свою рiдну отцовську землю. Мы, Падкарпатськы Русины, не потребу¤мо од нашых сусiдав ани ¤дного квадратного метра землi. Але на сво§й землi, думаме собi, же маме право ся слободно народностно, економiчно, релiгiозно, соцiално i културно розвивати. Зато ся обертаме з молитвов i просьбов к высокым парламентарям Европы - пiдняти свiй авторитный голос за наш русинськый народ, якый так терпить. Поможте нам жыти в цiвiлiзованiм штатi - без великодержавного шовiнiзму, поможте нам ся стати слободныма людми! В Ужгородi 18. юла 1991 р. Председа ОКР: В. Сочка Заступцi: А. Щепа, В. Заяц Члены выбору: Ю. Думнич, I. Талабiшка, Л. Лецович, С. Ач, I. Котурбач, С. Бродi.

Icon Return to Lemkos Home Page

Document Information

Document URL: http://lemko.org/rusyn/proclamation1991.html


E-mail: walter@lemko.org

Copyright © LVProductions, Ltd.

Originally Composed: July 4th, 1997
Date last modified: November 20th, 2002