Квятонь над річком Ждыньом

В долині рікы Ждыня, у підніжа гір, якы звано Ділом, Убочом і Поляном - розположене лемківске село Квятонь (Квятоня), приналежне до гміни Устя Горлицке (до 1947 р. Устя Руске), в Горлицкому повіті.
Докладныписаныджерела про село не існуют. Правдоподібно його початкы сігают XV столітя (денекотры історики подают рік 1539). Єдно е певне, што село заложыли лемкы, автохтонытой землі, званом гнес Лемківщыном.
Найкращом памятком церковного мистецтва в селі - лемківской архітектуру на Горличчыні, є церков Преп. Параскевы. Побудувана в другій половині XVII столітя (за традицийом в 1700 р.);
вежа 1743 (дата на белці). Однавляна в 1811, 1863, 1885, 1904, а остатньо в роках девятдесятых. Тридільна, деревяна, з квадратном навом, «бабинцьом» і презбітеріюм, вкрыта ґонтом. Над навом дах шатровий, ускоково-ламаний, над презбітеріюм триспадовий. Голмы веж і іх закінчыня -банястн зо сьліпыма літарнями. Поліхромія внутря фігуральна і орнаментальна, з 1811 року, оновлена в 1904 через Михала Богданьского. Іконостас з комплетом ікон з початку XIX в. Дві ікона Богородиці, П'єта, XIX в. Процесийний, двосторонні малюваний хрест, 1800 р. Сьвічникы пасхальнырококо, XVIII в. Церков огороджена камінньїм мурком, в ним брамка (фурта) XVIII в. Проф. Ришард Бриковскій потверджат час будовы на II половину XVII столітя. Перебудову і ґрунтовне оновліня на рік 1811, што засьвідчує захована фундацийна дощка на фоні музичного хору,
з написом: Сия Церковь создана Р.Б. 1811. През Андрєя Вислоцкого, церковника Івана Пырча й инньїхь фундаторовь громади Квятоньской. Тесьля Андр. Мадзелянь зь Ізбь. Оздобєна новым Іконостасомь й розукрашена Р. 1904. зо/То. Отця Є. Юрчакевича, а церковников Константина Вислоцкого, Клємена Парагуза й Івана Прусака.
Церков до 1947 року належала до парохії греко-кат. По выселіну лемків перенята через парохію римо-кат. в Устю Горлицкім.


За реляцийом Ігора Пырча, жытеля села, лемиківского суспільно-культурного діяча, людину, яка вратувала давну православну часовню в Квятони, так єм списав історію минулого:
Нашу церков уважано за найпараднійшу на Лемківщыні, за перлину церковной архітектуры, вписану в оточыня прекрасной карпатской природы. Треба быти в Квятони, при сьвятыні, жебы на власныочы переконати ся про єй красу. Високо в гору вырастают три церковныкуполыод навекшой - на вежн, до середньой - над навом, по малу - над вівтарном частином. Єй чудова брыла компонує з околичньїма верхами гір, якы нагадуют шатровы дахи церкви. Побіч ней існує давний цмінтар зо старыма камінньїма хрестами, роботы бортняньскых каменярів. Зо старой Квятони заховали ся іщи хыжы в частині села, яке звано «шолтыством». До вмселіня діяв водний млин мого няня - Константина Пырча. Засилював тіж електриком вышній конец села. Істория Квятони і єй жытелів мала, як і цілаЛемківщына, своїспокійныі бурливы, а часто трагічныподії, Перша сьвітова война одбила на селі міцне пятно. Фронт під Горлицями, штурм на багнеты на реґетівскій горі Ротунда і Маґурі залишыв богато цмінтарів, спаленых хыж на цілыоколиці. В Талергофі гынули нашм люде, інтелгенция, за православну віру (в 1936 р. в селі било 320 православньїх вірньїх). Сельскій спокій не быв довгий. Пришла II світова война. Застала она в селі 46 лем-ківскых родин. Были і в Квятони жертвы гітлерівского терора. По-гынули молодь) люде, серед них квятоньска учителька Леся Александра Віслоцка. В поблизкому Гладышові, по змінах політычньїх в Польщы, стараньом бывшого директора мгр. Романа Мадзулі, лемка по няню, надано початкові школі імено Александры Віслоцкой, замордуваной німецкыма катами вясельскій тюрмі 24 вересня 1943 року.


В 1945-46 роках половина селян з Квятони была выселена на схід, а в 1947 трагедия акції «Вісла» пересудила о тім, же Квятонь остався опущеньїм селом, де ани пес юж не забрехав. Остапи ся лем дві родины(шолтыс і єден ґазда в нижнім кінци села). Залишыли добиток цілого жытя: свої хыжы, горы, лісы і поля, а самы зневоленыпід багнетом польского войска, ішли без Маґуру - до стациї в Заґужанах, а потім дале, дале, везеныв незнане. Господ Бог дав єднак, хоц лем денекотрым, повернути з выгнаня в 1956. Але повернули не на своє. На своє могли лем смотрити. Мусіли за-чынати од початку, а обставини были не легки. Гнеска жыє в селі вісем родин православного і католицкого (візантийско-украіньского) обряду. Решту населеня то полякы. В 1988 році невелика громада православних лемків одремонтувала давну православну часовню - невелику каплицю, побудувану в 1933 р., яку братя римокатоликы хотіли знищыти. Духовну послугу чынит о. декан Володимир Канюк з Ганчовы, а старостом церковним є Семан Пырч з Квятони. Вшыткы парохянедбают про церковцю, роблят всякы , консерваторско-ремонтовы роботы, а поміч дополняют нашм братя лемкы з сусідніх сіл, котры берут участ в Службі Божій, што дай Господи Боже на дальше. Квятоняне, подібнояк вшнткы нашы лемки, жыют не лем житьом духовньїм, мают і они надію в будучности хоц частинне заґаздувати тото, што ім забрано-вкрадено. Вірят тіж, же будут Ґаздувати в своїх лісах і будут дале попорати всі діяня о зворот іх власности.


Тепер конечно єднати ся в діяню, взаїмно розуміти, вірити в себе. Кажде лемківске село, втім і Квятонь, потрібуют на штоден пригадувати собі свою історию, вытігати з ньой высновкы і мобілізувати селян до плеканя старых лемківскых традициї, жебы в лемківскых поргах охочо гостили люде з ріжных сторін, жебы не затерто предківскых слідів, слідів лемківскых поколінь - одвічньїх ґаздів той землі.

Володислав Грабан



НАШЕ СЛОВО No. 20 (2181) 1999.05.16




Icon Return to Lemkos Home Page

Document Information

Document URL: http://lemko.org/lemko/ns/kviaton/kwiaton.html


E-mail: walter@lemko.org

Copyright ®2000 LVProductions

LV Productions, Ltd.
c/o Walter Maksimovich
730 Pennsylvania Avenue, Apt. 706
Miami Beach, FL 33139
USA

Originally Composed: February 10th, 2000
Date last modified: May 9th, 2009