Микола Горбаль

Фестивалі лемківської культури "Ватра", як важливий елемент реставрації етносу

Трохи більше як через пів року в Києві має проходити III Світовий конгрес СФУЛО (Світової федерації українських лемківських організацій). Окрім проблем уточнення й прийняття Статуту цього міжнародного об'єднання, основним стоятиме питання відродження Лемківщини.
На тлі загальнодержавних проблем України це може виглядати на даному етапі дещо наївним, мовляв — яке там відродження Лемківщини, коли Кихв розмовляє російською, коли Україна, у якій проживає 80% українців, уже втретє обирає — у більшості своїй — антиукраїнський парламент. Хто на державному рівні перейметься проблемами Лемківщини коли доля самої України опиняється в руках хазяїв-недругів українського етносу? Може це гостро сказано, радше - байдужих до нього. Але від цього не легше, коли дамокловим мечем постійно висить питання: чи стане Україна українською? Якщо це питання не болить найвищому керівництву держави, то чи перейметься воно якоюсь там часткою українства, що волею історичної долі розсіяні по світу, а їхній край опинився в межах іншої держави?
Кореспондент "Нашого слова" в Києві Мирослав Левицький якось свій черговий політичний аналіз з України дав у цій газеті під заголовком — "Польща готова відстоювати інтереси України настільки, наскільки у цьому зацікавлена сама Україна". Чи ж не парадокс? То може й справді нам, лемкам, велено самим Провидінням вставляти мізки нашим безмозглим доморощеним малоросам? Тим паче, що й справді якісь біблійні паралелі тут простежуються: повернувся ж розсіяний народ ізраїльський у свою землю обітовану й через тисячі років заговорив уже забутою мовою своїх предків. Може це не зовсім вдала паралель, але й справді деякі речі з нашої лемківської долі мені видаються містичними: чим пояснити, що ще далеко до української державної незалежності лемки створили організацію на оборону Лемківщини, чи Фундацію дослідження Лемківщини, та багатоо інших? Для чого? Що це - наше лемківське донкіхотство, чи щось інше? Саме це, не до кінця збагненне - ЩОСЬ ІНШЕ дає мені підстави для оптимізму.
Варті пошани ті перші що ще двадцять років тому започаткували на спустошених землях Лемківщини проведення фестивалів лемківської культури "Лемківська ватра". Було там у продовж років по-різному, але залишається фактом, що з року в рік це свято стає що раз масовішим, та більш виразнішим. Характерно, що феномен "Ватри" став ширитися по континентах: уже п'яту щорічну "Ватру" відбули лемки Канади, вже на третє крайове ватряне свято спромоглися лемки України, цього разу в Монастириськах на Тернопільщині (і за усіма параметрами виглядає, що воно стане загальноукраїнським). І у цей самий час (8-10 червня цього року) відбули свою першу ватру лемки США.
Саме цієї теми - фестивалів "Лемківська ватра" - хочу сьогодні торкнутися більш детально.
Був цього року на ватряному лемківському святі у Монастириськах та на Лемківщині у Ждині і виніс з них чітке переконання, що "Лемківські ватри" є важливим елементом реставрації цього етнічного відгалуження українства. З огляду на усталену думку, що діалекти є джерельцями, що живлять мовну ріку народу, а етнографічні відмінності лише скрашують та збагачують національну культуру (а, отже, і світову), хочу відзначити абсолютно позитивну роль цих фестивалів у контексті відродження Лемківщини. Характерно, що оргкомітет XIX "Ватри" у своїх запрошеннях творчим колективам ставив умову щоб їхній репертуар складався з творів скомпонованих на лемківському мелосі та лемківській говірці. Це спонукає митців занурюватися у певне духовне та культурне середовище.
вимогах також, що особливу увагу буде приділено новим творам, написаним лемківською говіркою. І уже були перші ластівки з цього напрямку - як пісені, так і художнього слова. Головне -початок. Особливо відрадно, що ці фестивалі приваблюють до себе молодь, її було багато як серед творчих колективів, так і в глядацькій відпочиваючій публіці. Гадаю, тут виразно спрацьовує соціологічний закон званий — "Закон третього покоління". Не пам'ятаю хто його автор, але він,. Цей закон читається так: "Те - чому не придавав значення дід, те чого соромився батько, те - конче хоче знати онук". Дід, що жив серед гір, говорив тією мовою, якої навчився у предків і ніколи не задумувався - добре це, чи погано. Говорив як дихав. Батьки, що доля поро скидала їх по світах, з усіх сил намагалися долучитися до світової цивілізації і часто соромилися свого походження. Онук уже не має цих комплексів, для нього Лемківщина - казковий втрачений дивосвіт, який притягає до себе незбагненною загадковістю. Трагізм цього краю лиш посилює емоційну уяву. Говірку він слухає як музику і вона розчулює його.
Зворушливо було дивитися як виступ у Ждині молодіжного ансамблю з Підляшшя "Черемшина", чи "Древутня" з Любліна збуджували і єднали молоде українство Польщі, України, Словаччини. Здавалось, що саме лемківська говірка є тим мостом, що єднає їх. Може й справді цьому діалекту суджено бути мостом з України до слов'янських народів Європи -Словаччини, Польщі, Хорватії, Чехії та ін. Наш президент постійно декларує про напрямок України до Європи, але на жаль, підтримує й патронує московсько-азіатські за духом "Таврійскіє ігри",. Фінансує та особисто відвідує промосковський "Словянскій базар" у Вітєбску. Така реальність. І,. Власне, саме це спонукає нас бути ще більш активними. Більше довіряймо справу відроддження Лемківщини молоді. З радістю сприйняв звістку про створення при Тернопільському обласному Товаристві "Лемківщина" молодіжного відділення. У перспективі мені бачиться, що ватряне поле у Ждині може стати постійно діючою туристичною базою лемківської молоді світу. А чому б ні? Де збиралася б наша молодь не на три дні, а на два - три тижні. Великими групами і по кілька раз на рік. Головне захотіти цього. Гадаю, це питання можна б винести на обговорення у Києві на III Конгресі СФУЛО.
Тут мимохідь може виникнути питання, що вкладати у поняття "наша молодь", адже лемки розсіяні по світу - то чия ж це молодь? Американська, українська, польська, словацька? Лемківська молодь без Лемківщини - що це? Тут мені згадується риторичне питання голови Об'єєднання лемків Польщі пана . Стефана Гладика, задане ним на нараді з питань Європейської інтеграції, що проходили у Катовіцькому університеті - "Знати і поважати звичаї, бути лемківського роду, виховувати у цьому дітей". А як витерти з пам'яті депортацію, приниження поневіряння. Очевидно, що усе це не лиш за те, що поважав свої традиції. Залишатись лемком українцем, у не завжди дружньому оточенні, вимагало громадянської мужності. Саме ця горда постава лемків приваблює сьогодні молодь, ореол переслідуваних за правду викликає у них цікавість до втраченого краю. Внучка моєї сестри лиш на чвертть лемківського роду, але нема їй ради так хоче побачити цей край про який оповідає їй бабуся. Це і є наша лемківська молодь і її тисячі. А лемківська пісня, мелос гірського краю, це не лише фольклор для них, а щось значно більше. "Лемківська ватра" лише помогла їм зачерпнути цього дива. То хай вона шириться по світу.

Микола Горбаль
Львів, 11 серпня 2001 року
(Виступ на міжнародній конференції "Актуальні проблеми етнічного відроджения Лемківщини")


ВАТРА № 2(37) квітень 2002 р,


Local Links:

Icon Return to Lemko Home Page


Document Information Document URL:http://lemko.org/lemko/nenka/horbal.html

Page prepared by Walter Maksimovich
E-mail: walter@lemko.org

Copyright © LV Productions, Ltd.
E-mail: webmaster@lemko.org


LV Productions
c/o Walter Maksimovich
3923 Washington Street,
Kensington MD 20895-3934
USA
© LV Productions  Originally Composed: January 5th, 2003
Date last modified: