Дорогому брату Васильови - в його 80-ліття уродин присвячую
Казадеро в тіні секвої
(Спомин 1976)

Недалеко од Сан Франціско, бо лем 60 миль на півнич, є невелька випочинкова оселя, котра ся зове Казадеро. Лежит она майже над самим Тихим океаном медже дост високима горами якби схована од гнесьнього гамірного світа. Хтоси перший зауважив ту добри прикмети одпочинку і поставив в догідним місци першу «дачу» з округляків подибну до траперской хижки з давнього дикого заходу. Так зачавося гнесьнє «велькє» Казадеро ограничене правом охорони природи. Зо взгляду на сейсмічни терен, будуєся ту хижи барз легкой конструкциї з дерева і покриватся їх виключно папом. В припадку трясіня землі покиватся тото, поскрипит і дальше стоїт.
Но а люде? Они юж давно привикли до таких «фиґлів» натури і цівком ся тим не переймуют покля жиют. Найліпше то пояснює українска приповідка: Єсли тебе ударить раз, ти конечно вскрикнеш. Єсли тебе ударять богато раз - ти привикнеш. Таке людскєжитя на цілим світі. Стоят ту прекрасни випешчени вільлі, як і маленки «курники», в котрих аж дивно жиют люде. Декотри диваки викули собі печеру в скалі, або зас медже деревами збили з дощок «голубник», до котрого входят по високій драбині. Людска фантазия нема гра-ниц - особливо в Гамериці. То примхи богатих люди што од добробиту дистали оскомину і смакуют, або удавают долю «робінзонив». Тижнями ся не голят, хо-дят в дивачних строях і нияк не познаш ци то звичайний бом, ци мілійонер. Лазят по околици з камером (не вшитки) і знимают тутейши дива природи, жеби юж в люксусовим апартаменті вертати до них при телевізори.
Але жеби таку приємніст мати -треба найперше купити ту «льоту» (ділянку), котра коштує «недуже», бо лем около 50 тисяч дулярив. А хтовди постав на ній хоц би єгипетску піраміду, бодай дачим не смердіва і не занечишчава повітря. Не знати чого (може так треба) в Казадеро неє жадного склепу, жеби купити хоц глупе пиво або папіроси і треба летіти автом 6 миль до Монте Рийо. Але і ту, Крим товарив першой потреби, нич їнше не купите. Як зайде така потреба, то треба летіти автом по вертепах аж до Санта Роза. Дивна тота Каліфорнія зо своїма і «сантами» і так їх є дуже, як в православним календари сьватих: Санта Ана, С. Моніка, С. Мария, С. Варвара, Санта....Сан Франціско, С. Диґо, С. Йззе, Себастиян. Сан...
То памятка по «побожних» іспаньских кольонізаторах з далекого юж минувшого. Казадеро само собом є барз гарде, але його «пупком» красоти сут секвої, котрим як деревам неє ривні в світі в їх високости, грубости і віку. Стоят ту горди як мітични цариці на своїй землі і не хотят жити ниґде інде в світі. То направду диво природи, котре юж давно осьпівали поети і дальше тото робят. Часто ту можете стринути чловека з далекого світа, всмотреного в єй маєстат з пером і білом картком в руках. В єй тіни направду чловек почуват себе маленком мурянком іякісий забобонний пресуд каже клякнути перед ньом на коліна. А мимо того як пришов ту білий чловек, то оговотив з ней ціви гори. Аж перша Лейди Джонсон постаравася ото, же гнески секвою не вільно стяти без барз важной причини. Перши біви люде били ту руски і по них остали таки памяткови назви: Рускі Форт, Руска Рика, Севастополь, Московска Яма і інше. По них так само остали вельки
секвойови пняки над ричком Казадеро.
Ричка Казадеро
В Гамериці таки рички як Казадеро, або на Лемковині Біла, Ропа ци Вислока - не зовутся ани ричками, ани риками, лем потоками. Но бо як можна поривнати маленьку гірску ричку до величезной рики Міссисипі. Биво би то для остатньой вельким понижиньом. То так, якби карпатску ялицю звав секвойом. Отож родится тот потик-ричка деси на півночи Приморских гір і по крутий бурливий ! дорозі впада до Руской рики, же би юж по коротким часі втопитися з ньом в Тихім океані. В дощову пору потик замінятся в бурячу ричку, котра як збішена танцює в вирах, пінится по скалах як молода акробатка. Часом на своїм спіненим хирбеті несе до моря даякий тягар, але якто кожда гирска ричка недбаво тратит го по дорозі. Людям неробит жадной шкоди, бо єй високи скалисти береги не позволяют на нияки «фиґлі». В довгу суху пору цівком висихат і єй корито, лем їжится камін розмаїтой велькости. Здаєся, же загинуво ту біольогічне житя навсе, але то неправда. Ричка іщи в зимі покопава в своїм дні глубоки ями і залишива в них дост води, жеби єй діти прежили до наступних дощив.
Гнески в тих «ямах» говима руками можна імати вельки гірски пструги і інши риби. Але люде того не робят, не зато же невільно, але з велькой сьвідомости охорони природи. Але завзяти рибаки в цілим світі єднаки, приходят ту і гнески. Сідают на гарячим піску, ноги мочат в теплий воді і... рибачат. В руках не тримают «киї», лем мішечки, з котрих сіют по воді присмаки для своїх полюбених риб. В ночи усьміхаются в щасливим сні і гачком тягнут з води та-а-а-ку рибу. То безпереривне спілкуваня чловека з природом.

Гора Монте Рийо
Найвекшом і найбарже кедоступном гором є ту Монте Рийо. Зачинатся она праві од самой рички, а жеби вийти на єй вершок треба около трьох годин часу. Неє ту жадних позначених туристичних стежок і треба самому їх глядати. Може і прото барз кортит вас видіти што одтамаль видно і што там єст. Само собом зрозуміве, же в руках треба мати міцни велькій кий і не лем зато, жеби в потребі ся ним підперти, але на ваший стежці можут гритися на сонци їдовити скорпьони і змії. Але найбільше прото же можетеся споткати око в око з пантером, котру ту поточні зовут гірским львом. Правдоподибно, чує респект пред чловеком як видит го так «озброєного», але ци то правда? Як юж прейдете перший може найбільше трудний одтинок (часом на руках і колінах) і станете на виступі скали, під вами оставо далеко в долині Казадеро затінене секвоями і видно лем противну кус меншу гору. Секвої з недостатку води юж ту не роснут, лем ниский колячий буш, котрий вас затримує праві на кождим кроці. Повідают же юж в лютим квитне він красьні, а початком червня дозривают його овочи і насіня. То фураж на цівий рик для гризонив. Потим з недостатку вільготи буш мліє і в лєтаргу чекат довги місяці на свій час. Часом, на щесьця дост ридко, вдарит до него сухій перун іхтовди за пару годин вшитко спопелит оген. Треба зас довгих років жеби одновивося ту житя. Остают лем стари секвої одпорни на тоту стихію, але молоди тіж пропадают. Часом оминате скали на кот| рих нич не росне і вкінци осягате свою ціль. Найперше гвидите вельку чуприну той гори, котру віками чеше морскій вітер. То прекрасна секвойова оаза, котра іши николи не чува людской сокири. Жиє она ту тисячи років завдяки міцного жерела води, котра ніґде не стікат потоком, лемся розливат по ривнині і творит плитки млаки. Приходят ту пити воду як рогачи, так і пантери, як звичайна сойка, так і вельки кондор, або білоголовий гамерицкі орел. Приходят ту папратися в болоті дики свині (они дуже менши як в Европі) і дуже інших зьвірят. Тихо літают роями кольорови колібри - найменши пташки світа і довгима дзюбками сцут солоткій нектар з болотних квітив. Одталь добри видно як безмежний океан, так і далеки сині гори пахучи живицьом і лавровим листьом. Ту, меджи небом і земльом здаєся чловекужеся нашоввїншим виміри часу, котрому не биво початку ани не буде кінця.
Семан Мадзелян

Доповніня:
Щиро дякую ридному брату Васильови, що уможливив мені аж два рази звидіти екзотичну Каліфорнію, як і богато дечого їншого в Америці.
Дякую за: Папортинову печеру, Козячу скалу, Шасту, Золоту браму, Парк першой Лейди Джонсон, корабель «Марк Твейн», Диснейлянд, Голивуд, музей золота в Сіера Неваді, Солену Пустиню в Неваді, Музеї і сьватині мормонив в Солт Лейк Сити, Нову Америку в Скалистих горах, довжезни мости над Місюри і Міссисипі, дякую за музеї індиянской культури, Капiтоль і його парк в Сакраменто, синій камін велькости пястука, котрий люди принесли з місяця і дуже інших чудив - дякую!
Між рядками має бути: Секвої так само як і люде мают свої сьватині, - церкви, котрі література назвава Катедрами. Єтоскуписко 5-10 дерев виростаючих з єдного пняка або підстави, одповідно одхиленима од себе вершками. Тота маса дерева можеся ривнати з неєдним переліском в Карпатах. Можна з ней (катедри) побудувати середньой величини церков в дакотрим лемківским селі. Любит добре наводнене місце.


НАШЕ СЛОВО № 23 (2132) 1998.06.07



Icon Return to Lemkos Home Page

Document Information

Document URL: http://lemko.org/lemko/madzelan/kazadero.html


E-mail: walter@lemko.org

Copyright ®2000 LVProductions

LV Productions
3923 Washington Street
Kensington MD 20895-3934
USA

Originally Composed: March 7th, 2000
Date last modified: