Під вічно зеленом гором





(про автора)


Коли оддаю до друку збірку споминів і оповідань "Смак долі" Семана Мадзеляна, до кінця року остає ледво парудесят днів. Чудова карпатска осін розтігат золоты килимы на схылах Бескиду, прикрашат залишены сьліды давных лемківскых садиб, а товаришьгг Ім червений в своій самоті калиновий крияк і чорний без - хабзина. Они остали вірны замученій Лемковині.
Так наступує рік 2000-ий. Магічна цифра чи лем черговий рік календаря, Іщы єден рік нашой трагедиі яка наступила по ІІ-світовій війні, і триває до днес. Хоц так направду, то за остатніе 100 років не было спокою в Європі, а карпатскы села роздоптувано підкованыма чоботами то в єдну, то зас в другу сторону.
Семана Мадзеляна острым олівцьом вписала доля в пейзаж ХХ-столітя, і пришло смакувати му єй терпкых овочів. Як нелегко приодівати мундуры чужых армії, бороти ся за несвоі ідеі. так нелегко погодити ся на розогнаня родины по далекых закутинах землі, погодити ся навічну втрату вітцьовизны, на втрату рідного краю -Лемковины. Того вшьггкого досвідчыв він, його братя, родиче. Смакували той долі десяткы тисячі в лемківскых родин.
Семан Мадзелян вродив ся 18 лютого 1922 р. в Білцареві, в селі чудовой красы, в селі якє зо своіх схылів шторано з молитвом і радістю витало кружало сонця. Його родиче, Василь і Александра (зо Щамбурів з Яшковы) тіж там пришли на світ, а познали ся ближе І одружыли в гамерицкім Монесен в Пенсильваніі (1916), а юж в 1920 році з двома сынами, Васильом і Миколайом вернули до рідного села. В селі, заходило ся до отвореных хыж без пуканя - бо заходили до себе своі, неворогы а добры люде. Росли як весняна трава штораз новы поколіня лемків, двигали до синього неба маковиці церковних веж, а дзвони скликували іх до святкуваня в подяці за щасливо виконану працю. Як міцно можна кохати свою землю - переконує ся тот, што єй втратив. А Семан втратив єй втовды, коли зеленів ся і розцвитав, коли як молодий смерек врастав штораз міцнійше в скалисту землю Бескиду, коли в отворены жмені хвачав свіжий вітерец і дощову зливу што несла заповід врожаїв.
Яко наймолодший вдома, остав ґаздувати на вітцьовизні, а же няньо через довгы рокы тяжко зарабляв в гамерицкых "майнах" долярі (быв за "млаком" двараз по 10-років), то ґаздівка векшала (24 гектары землі, в тім 7 ліса).

Аж настав час війны. В 1940 р. Семан трафлят на примусовы роботы до Німеччыны (м. Брема), де працює через 9-місяців в гуті кольоровых металів. По "урльопі" втічеі укрыват ся перед німцями. За такі й поступок чекав Освєнцім. Втовды перший раз лознає што значьгг чужына і яку варті ст має рідна земля. По піврочнім укрываню гарештує го польска ґранатова поліция. В вязници сідит коротко, лем зато, же выкупуют го родиче, а такій "шпас" - як сам повідат - коштував рівновартіст трьох коров. Ратунок завдячат комендантови поліциі в Ґрибові, якій звав ся Кубаля. Рік 1942, Бавдинст в Крениці і Новім Санчы. Ту істория "крутит ся" скоро а час влече немилосерні.

Вчасном весном (12 квітня 1945 року) забрано Семана "добровільно" до Червеной Армії, а родичів і брата Миколая переселено на Радяньску Україну. З войска вертат по році (тяжко ранений в Празкій офензиві, прележав 9-місяців в шпиталях). В ріднім селі родичів не стрітит. Перед другым выселіньом, бере шлюб (цивільний) з Євгеньом з Галябурдів, дочком Володимира і Ольгы (церковний юж на выгнаню). З Білцаревы выганяютіх (зродином жены) 30 червня 1947 р. до повіту Любін воев. Вроцлав. По проблемах з поселеньом, де жыют кутом через рік в нашых люди, находят місце в Тшмелю коло Хоцянова. Роками ремонтуют "нову" хыжу, газдуют, аж приходит колективі зация і вымітує іх на край села, поневерат і понижат. Але Семанова родина тверда, зносит вшелеякы біды. Там родят ся іх діти, пятеро. Выховуютіх на свідомых лемків, котрих корені не зможе перетяти проклята Акция Вісла.

Од 15 років Семан з родином поселений над ріком Гадсон в США. В околици жыє дуже нашых родин, а найкраще - як повів: тота околиця пофалювана горбками, з якых видно далекы і высокы верхы, бо рівнины ненавиджу од першого дня выгнаня...

Семан Мадзелян не змарнів свого нелегкого часу. Не змарнів і таланту. Не лем воював на фронті II-світовой війны, боров ся за лемківске, за своє. То він через неедно десятлітя на сторінках "Нашого Слова" писав повны патріотизму оповіданя, спомины і дописы. Давав нам молодшым імпульс, повчував як быти собом, як кохати свою рідну землю. Сьміло можеме повісти, же не лем виховував своі діти, але і другы, бо не єден з нас, лемків, признат-як дуже Семанового серця было нам даруване. Більшіст оповідань і споминів трафила до "Нашой Загороды" - трафила, бо належало іх зобрати в єдну ціліст, в "Смак долі" і вхоронити перед загыбельом. Для іх творчой вартости, але і зато, жебы поколіня котры будут наступувати по нас, могли дале вчыти ся глубокой любови до рідного, вчыти ся пити з крениці, якой джерела під вічно зеленом гором - Зелярком. Позерав зо страхом і пошаном на ню, колиси малий хлопец, іменьом Семан.

Володислав Грабан

Тоту книжку присвячую вшыткым лемкам, незалежні од того де жыют, і якы сут іх релігійны і політычны погляди.

Автор


Соруright by Seman Madzelan, ©2000
Соруright by Vasil Madzelan, ©2000
Соруright by "Nasza Zahoroda", ©2000
Книжку выдано накладом Семана і Василя Мадзелянів
Редакция, компутеровий набір, ламаня, графічне оформленя: Володислав Грабан
Коректа: Олена Грабан
Обкладинка: - "Лемко-бача" олія Василя Мадзеляна
ISВN 83-910742-1-8

Выдала "Наша Загорода" - Криниця, ©2000

Книжку (233 сторін) можна замовити в Польщи від Wladyslaw Graban, під тел. 0-18-471-27-63

автор:
Seman Madzelan
1824 3rd Avenue
Watervliet NY 12189
USA




Icon       Return to Lemkos Home Page

Document Information

Document URL: http://lemko.org/lemko/madzelan/dola.html


E-mail: walter@lemko.org

Copyright ®2000 LVProductions

LV Productions
3923 Washington Street
Kensington MD 20895-3934
USA

Originally Composed: March 7th, 2000
Date last modified: March 17, 2000