Добра новина
Семан Мадзелян

Кожде з нас, і вшитки разом, добри знаме, же чого як чого, але розмаїтих новин і новинок никому не бракує. Не треба ходити за нима до сусіда або корчми, бо сами гвойдут до нашой хижи, хоц двери будут заперти на два спусти. Як юж ся нам змерзит слухати того вшиткого, што ся діє в Божім світі – то найліпше вигідно дримати при телевізори і видіти початок двогодинного вестерну. Але і ту не все ся нам удаст тота особиста медитация, бо «дижурний» телефон розпорошит єй на сім вітрив. Не люблю тот інструмент як докучливу осінну муху і лем в конечний потребі ним ся послугую.
     І зас хтоси дзвонит акуратні в тот час, як мі добри ся дриме. Гаало? По другій стороні одзиватся не хто інший, лем сам Владимір Максимович з Вашинґтону. «Знате што, Семан – повім вам добру новину. Приїзджат до нас з Польщи наша лемківска співачка Юлія Дошна з Лося. Повідава мі, же як буде в Нью-Йорку, то мусит вас одвидіти і подякувати за співанки, котри барз любит співати. Треба буде єй привитати як ся належит – прецін зме гамерикане».
     Ей, жеби то быво літо – мавбим їй што показати. Чудовий ньюйорскій пленер: Таче-Парк – Лейк-Дзьордзь, Ніяґара, буши, гори, озера, ріки – мава би де співати. А то зима: мороз, сніг, слизко і найліпше тримати ся пеца, не глядати си ґуза до своїх ревматичних і інших болячок. Але «новина» аж надто добра, жеби з ней не скористати. Тото, же я за ничим нерушу ся з хижи – нема найменшого значиня. Од чого мам вельку і добру родину? Лем кивну пальцьом – послухают. Послухали! Наварили, напекли, навет сніг прометали де треба. Але єдним телефоном таку важну справу не полагодиш. Пішли в рух компутери. В трикутнику: Вашинґтон, Лосє, Нью-Йорк летіли емайлі, а моя остатня депеша быва така: «вшитки, просиме Вас п. Юлійо до нас на гостину – приїзджайте скоро».
     Трой, Н.Й., 9-го січня 2005 р., неділя, само полудне. Погода як на січень – барз гарда, світит зубате сонце, дороги і стежки чорніют асфальтом, щипат лице невелькій морозок і лем декотри наши люде хоронят го помараньчовим шаликом, котрий і так повісят в шатні. І вкінци довго ждана співачка пред мікрофоном. За ньом зеленіє-блищит святочна яличка і вісит великій панорамічний образ задуманого Тараса Шевченка – пензля нашого парохіянина митця Михаїла Коргуна. Співачка, як кождий лемко – попередива свою важну місию молитвом: набожно заспівава три рождественни коляди. Жеби присутні ліпше зрозуміли єй довгій пісенний маратон – криком зболівой лемківской души деклямувава поему Павла Стефановского «Ци помнеш, лемку», в котру поет вклав найкращий самоцвіт свойой души і дарував наший повоєнний літератури. През загмлени очи, декотри стари еміґранти зас гвиділи свою рідну землю – свою молодист: «робили збитки, дівчатам заглядали в очи, фурчали веретена, дівчата пристерали лен, а старий юж дідо орав Убіч».
     «Ой верше мій, верше» співат співачка з великом пасийом, співат «Буд здрава, землице», а стари і молоди еміґранти обтерают очи і видят марніст того світа в погоні за дуляром.
     А наша Юльця (в нас звали: Уліянна) співат і співат, якби торочива кубя Аріадни і певна себе як Тезеуш, же своїм співаньом поневолит не лем лемківски серця.
     То направду быв крас єдноособовий концерт, без проґрамів, плякатив і орґанив. Шуміли ліси, журчали потички, квитва неповторна лемківска Яр, а мі ся здававо, же то команецка парадниця в неділю пополудни вишва на сам вершок Кичери і оспівує неповторну красоту рідной землі. Дай Ти, Боже, співачко добре здоровя на довги-довги роки, жебис своїм прекрасним голосом веселива лемків, розсіяних по цілим світі. Красьні дякую.
     Щиро дякую о. Павлови Шевчуку за проведену молитву і благословення гостини. Щира подяка од нас вшитких належит ся рівнож професийним знавцям музики і співу п.п. Михайлови Цапару і Його дружині Марії за зворушливи слова критики в імя співачки, як рівнож за значіня рідной пісні, особливо лемківской в нашим народі. Добре слово вдячности Богдану Білиці за ґаздуваня гостином од самого початку до кінця, но і спеціальні зато, же не забыв дати дорогим госцям на поворотну дорогу мериндю, як наказує наш старинний лемківскій звичай. А Вам, п. Максимович, звичайне лемківскє «Боже заплат» за «добру новину». Як даколи почуєте подибну, зас дайте мі знати.
Семан Мадзелян з родином і запрошенима госцями

Тоти співаночки дарую Уліянні Дошни з Лося, най їх співат на здоровя, най їх розсіє по моїй рідний земли.
Семан Мадзелян

Т а м   п і д   л і с о м
Там під лісом, на Горбисках, овес перком сходит,
Шумит вітрик в смеречині – весна селом ходит.
Сіє зіля берижками – садит квітя в саді.
Весно, весно, чаривницьо – вшитко тобі раде.
Ґазда оре Закутину – діти поганяют.
Дідо з бабом під облачком – младост споминают.
Жовна клує стару вербу – помагат їй жити.
Плиска сіва на камени в річці воду пити.
Співат пташок в рокитині оду до милости.
Весно, весно, буд все з нами до пізной старости.
Лем зозуля кукат собі на вершку тополі
І ворожит вшитким людям розмаїти долі.
Ой зозульо, зозулечко, повідж мі лем правду,
Ци в далекім, чужим світі таку красу найду?

С в і т и т   м і с я ц
Світит місяц над горами повньом о півночи,
А мій милий-премилений смотрит в мої очи.
Што там видиш, што там видиш, милий фалечнику?
Виджу, виджу в твоїх очах любов превелику.
Лем же заран, на якій час їду в Гамерику,
Будеш ждава ня так довго у даль превелику?
Буду ждава, буду ждава, хоц би до старости,
Так тя любю, мій миленькій, што вмерам з любости.
Світит місяц над горами, світит понад моря,
Миленькому на чужині дай Боже здоровя.
Світ місячку, світ місячку на моря, на ріки,
Най мій милий за два рочки верне з Гамерики.
Світит місяц над горами, небо косит коса,
Тихо, тихо журчит річка, сріблом блищит роса.
Світ місячку, світ місячку на гори, на ріки,
Най мій милий юж за рочок верне з Гамерики.

(з дулярами)

З а х о д и т  с о н е ч к о
Заходит сонечко – юж мі ся не оре, думам собі, думам піти в світ за море.
Шкода мі мамички, жаль мі фраїрочки і не є пінязи на таки думочки.
Продав бим коника – маво на шифкарту, продав бим другого, скривджу брата свого.
Возму ся оженю з дівчатком, што люблю, най фрас бере чуже, я своє голубю.
Заходит сонечко, роса ноги миє, піду до коханой, най барз не банує.

Наше слово 8, 20 лютого 2005 року




















Document Information

Document URL: http://lemko.org/lemko/dobra_nowyna.htm

       Return to Lemko Home Page

Date Posted: February 22nd, 2005
Last Revision:


LV Productions, Ltd.
c/o Walter Maksimovich
3923 Washington Street,
Kensington MD 20895-3934

USA
LV Productions, Ltd. All Rights Reserved.