(знимки)
Від кількох вже років увійшло в традицію, що завжди при кінці липня, близько до дати "Ватри" у Ждині. скликується засідання Президії Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань.
З Ню-Йорку ми (Іван Філь і я з чоловіком) вилетіли до Кракова у вечірніх годинах. Літак польських лінії "Льо'г" був повністю заповнений, багато дітей. Відомо — літо, вакації, діти їдуть до родин в Польщі. Всі вони розмовляють тільки польською мовою. Мимоволі насувається питання: "а ко.іщ наші діти чи внуки так масово поїдуть на землю своїх батьків?". 9 літ вже Україна вільною державою, але...
В Кракові на летовищі чекав вже водій, який нас перевіз до готельчику у Ждині, що мав бути нашою "хатою" через 5 днів. Погода чудова. Розмістившись в кімнаті, а не маючи авта — ми вирішили пішки піти на ватряне поле. Через ЗО до 45 хвилин ми дійшли на місце призначення. Тут ми зустріли голову ОЛП Олександра Маслея та Василя Шлянту. Не диво — голова мусить доглянути усе. Сьогодні, коли тут ще не має людей. можна спокійно все оглянути: нову сцену (стару знищила буря), яка ще не викінчена, лемківську "хижу", в якій роблять ще останні порядки, а передусім — вийти на ватряну гору і поглянути ген, ген...
Наближався вечір, час повертати до "хати". О. Маслей порадив нам скоротити дорогу майже на половину, якщо підемо лугом, біля річки. Цю "коротшу" дорогу, мабуть, пам'ятатимемо назавжди. Не раз і не два приходилось нам вбрід переходити річку, з каміння будувати перехід через воду та поконувати електричну огорожу для худоби. Дякуємо, пане голово!
Дібравшись до "хати", зустрінули друзів — членів президії СФУЛО, які вже приїхали з України та Словаччини.
В четвер, 20 липня, після спільного сніданку в їдальні нашої "хати" доїхали ще деякі члени Президії зі Словаччини. України, та гості з Хорваті й відтак почалось цілоденне засідання президії СФУЛО, яке закінчилось увечері спільною зним-кою та вечерею.
На другий день знов соняшна, тепла погода, а ми вибираємось на ватряне поле. В 11-ій год. урочисте запалення ватри (Петро Чухта), а відтак слідували чотири концерти. Перший — "Краю мій", який розпочала "Лемковина" зі Львова, під мистецьким керівництвом Володимира Льорчака, а опісля ансамбль "Яворина" (Чортків) і народня духова оркестра зі Самбора. Знайшовся теж час на "лемківську спартакіяду" та дитячий конкурс рисунку. В 2-му концерті "Зелені Карпати" виступили народні фолкльор-ні ансамблі з України і Польщі та студентський хор під кер. Ані Гранюк (з п. Анею та її тоді 8-літнею донею — ми вже познайомились 10 літ тому, коли вона концертувала в США). Далі 3-ій концерт "Команиця", конкурси, забави, в год. 8-ій знов концерт з участю "Бандури" з Перемишля та "Думки" з Гурова їлавецького. Відтак молодь та "молоді духом" забавлялись до ранку при звуках 2-ох музичних груп. які пригривали до танцю.
Цього теж дня, користаючи з чудової погоди, ми вирішили поїхати до Криниці. Охочих на автобус, який ми з проводом т-ва "Лемківщина" зорганізували — було багато. Мені дуже хотілось побачити будинок "Вілля Моя", який був у великій частині фінансований фондами ООЛ. На жаль, будинок, в якому зараз живе о. мітрат Піпка. па-рох церкви свв. апостолів Петра і Павла був закритий. Відвідали музей Никифора. зупинились біля майже руїн будинку, де колись була вчительська семінарія, а відтак — оглянули церкву свв. Петра і Павла. Церкву, яку хоч віддано українцям Криниці, далі вживають також римо-католики. Зараз переводиться ремонт, розмальовується ікони. З парохом о. Пінкою ми зустрілися щойно в не-длію.
Далі дорога повела нас до недалекого села Тилич. Сльози напливають до очей, дивлячись на зустріч переселенців з України з їхньою рідною хатою, в якій зараз живуть поляки. Ще фотографують своє минуле — і під'їжджаємо до колись нашої церкви. Тепер це польський "косьцьол", бо "Бог один — каже бабця-лемкиня, яку ми зустріли біля церкви — тут все вже змішане". Ось і наша трагедія. Залишився однак хрест, поставлений в 950-ліття хрещення Руси-України (гляди фото) та кириличні написи на гробах на цвинтарі біля церкви. Напившися джерельної-лікувальної води — повернулись на "Ватру".
В суботу офіційне відкриття свята лемківської культури — "Ватра '2000". На сцені знов "Лемковина" зі Львова, яка виконала кілька пісень, а відтак з офіційним словом виступив голова
ОЛП О. Маслей. У своєму слові (польською мовою) він вказав на проблеми, які зараз існують в Польщі, а зокрема на Лемківщині, а саме денаціоналізація і нольонізація українців. "Факти останніх літ свідчать, що акція «Вісла» надалі триває". Далі зачитано привіт від Президента Польщі А. Квась-нєвського, вітали учасників "Ватри" представники уряду Польщі, воєвідських та місцевих влад. Привітання від президента України зачитав амбасадор України в РП Дмитро Павличко. Від Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань та Організації Оборони Лемківщини в Америці вітала учасників свята Марія Дупляк, виступ якої присутні нагородили гучними оплесками. Концерт-програма продовжувалась, а почесних гостей "Ватри" попрошено на "коктейл" до лемківської "хижи".
Приємно було зустріти на "Ватрі" учасників прогульки "Гуцулка", організованої "8соре Тгауеі" зі США.
На жаль, не довго можна було втішатися соняшною погодою — несподівано насунулись чорні хмари і прийшов сильний дощ, а навіть і град. Однак, це не пригасило духа "Ватри". Молодь, хоч до шкури мокра — далі забавлялась. На "Ватрі" не відомо, коли кінчається день, а настає ніч. Все крутиться безпереривно. Також, хоч з малими перервами — продовжувалась програма. Виступав "Сянічок", "Кичера", "Краяни" та інші.
В неділю відправлено дві Служби Божі — на ватряному полі для греко-католиків, яку очолив о. мітрат С. Дзюбина в сослуженні о. мітрата Піпки (Криниця), о. Дуди (Україна) та о, Василя (Висова); для вірних православного віровизнання Службу Божу відправив владика Адам зі Сянока.
Пополудневий концерт був присвячений 100-ої річниці народження народної співачки Марії Макари з Висової, програму якого підготував і провадив Микола Мушинка. Тепло учасники "Ватри" вітали посла до сейму Мирослава Чеха, який не зважаючи на дошеву погоду приїхав, щоб не тільки привітати, але теж поінформувати присутніх про можливу рекомпенсацію бувшим в'язням Явожна.
Хоч програма свята була дуже виповнена, господарі-організатори перепрацьовані — знайшовся час, щоб зібратися в "Лемківській хижі" для обговорення можливостей відібрання своєї власності. В галя-концерті виступила "Лемковина" зі Львова та "Кичера" з Лігниці. Відтак урочисто погашено вогонь, закриваючи XVIII "Ватру".
А ми (Іван Філь і я з чоловіком) подякувавши господарям за тепле прийняття і гостинність виїхали автобусом Товариства "Лемківщи-на" в Україну. Дорога до Львова далека. А на автобусі ми мов одна родина: Щерби, Френчки, Ардан, Миронченко, Горбаль, Венгринович, Ро-пецькі, наша "трійця" та інші. До Львова доїхали о півночі. Тут ми розійшлися: одні поїздом до Києва, Тернополя, більшість у Львові, а ми — до Трус-кавця. В нас була домовлена зустріч з бувшим головою Т-ва "Лемківщина", д-ром В. Оводом. В часі нашого кількаденного побуту в Україні мали приємну і корисну зустріч з теперішньою головою Т-ва "Лемківщина" в Трускавці та Андрієм Товпа-шем, директором львівського "Світоча", та опісля зустріч в гостинному домі панства Френчків з участю І. Щерби і В. Ардана. Обговорено цілий ряд справ організаційного характеру, на які, як завжди бракує часу. Прощаючись з друзями в Україні, ми знов повернулись на Лемківщину, до Сянока, а Іван Філь — до Києва.
В Сяноці українці зорганізовані. Безпере-ривно діє тут відділ ОУП (колись УСКТ), при якому ведеться пункт навчання української мови. Ансамбль "Сянічок" вже роками дає концерти на Ватрі у Ждині. Зустрінулись з Маріяном Райта-рем, секретарем гуртка ОУП.
Зі Сянока наша дорога до Кракова. Тут ми (знов у трійку, І. Філь приїхав з Києва) замешкали в гуртожитку Ягелон-ського Університету. Наша основна ціль тут — вперше оглянути Фундацію св. Володимира і українську католицьку церкву св. Норберта. І церква, і Фундація знаходяться чи не в найкращому положенні в Кракові. В Фундації на нас чекав її голова, проф. Володимир Мокрий. Він розказав про діяльність Фундації та її завдання в майбутньому. Будинок Фундації — це двоповерхова буква "й", в ньому знаходиться крамничка, бібліотека, конференційні і виставові залі, каплиця та внизу — ресторан. Тут відбуваються високого рівня ук-раїнсько-польські зустрічі так громадського, як і церковного характеру. Фундація — це визітівка українців не тільки Кракова, але й цілої Польпц, й вона заслуговує на підтримку громади.
Церква св. Норберта, яку щойно недавно віддано українцям Кракова також знаходиться майже в ринку міста. Зараз в церкві далі правляться римо-ка-толицькі Служби Божі; українські Богослуження — в бічній каплиці. Внутро церкви цілковито перероблене на латинський стиль — одиноке велике Розп'яття на стіні з правого боку — залишено без змін. Ікони на стінах — замальовані. але, як каже нарох о. мітрат Михайло Фецюх. "може вдасться зняти фарбу. Також повернення іконостасу вважається необхідним, бо ж відбудова іконостасу Матейка на первісному місці в церкві св. Норберта є важлива не тільки для нашої культури; це важливе для нашої історії, архітектури та мистецтва".
На другий день поііраіцавшись з друзями ми відлетіли до США.
До наступної зустрічі!
Марійка Дупляк
"ЛЕМКІВЩИНА". Ч. 3. ОСІНЬ 2000
Page prepared by Walter Maksimovich
E-mail: walter@lemko.org
Copyright © LV Productions
E-mail: webmaster@lemko.org
|
since November 17th, 2000 |
LV Productions c/o Walter Maksimovich 3923 Washington Street, Kensington MD 20895-3934 USA |