(in Ukrainian)

VII. Польські Ta Чеські Вчені Про Лемківщину

Лемки неодноразово були об'єктом зацікавлення з боку польських і чеських дослідників. І хоч дослідження поляків не завжди відзначалися об'єктивністю, все ж таки твори сусідів дали великий і обширний матеріал для творчих дискусій і подальших досліджень історії і культури лемків.
У ХІХ ст. лемківські проблеми зацікавили польського історика і етнографа Йосифа Казимира Туровського (1813—1874) — автора кількох праць з ділянки етнографії і фольклору лемків. Поважні дослідження етнографії і фольклору лемків належать польському етнографу, фольклористу і композиторові ОскаровіКольбергу (1814—1890) — авторові монографічного дослідження «Сяноцьке-Кроснянєнськє», антропологові і етнографу Ізидорові Коперницькому (1825—1891), етнографу і музеєзнавцю Северину Удзєлі (1857—1937), етнографові Вікторові Шраму (1885—1958), мовознавцеві Здзіславу Штіберу.
Але, без сумніву, найбільша заслуга у дослідженні етнографії і культури лемків належить відомому польському лемкознавцю, етнографу Романові Рейнфуссу (1910—1998) — авторові багатьох праць з етнографії лемків.
Дослідником Східної Лемківщини, зокрема Сяніцької землі, був польський історик Адам Фастнахт (1913—1987). Поважним дослідником культури лемків, топономастики, ономастики є мовознавець професор Януш Рігер (нар. 1934).
Серед польських дослідників історії та культури лемків можна ще назвати Яна Фальковського («На погранічу лемковско-бойковскім»), Єву Вольніч-Павловську («Антропонімія лемковска на тлє польскім і словацкім»), Анджея Банаха — автора численних праць про Никифора Дровняка, Єжи Чайковського (етнографія лемків), Казімєжа Пудло (лемки на західнопольських землях), Анджея Квілєцького («Лемковє»), Ришарда Бриковського («Лемковска древняна архітектура церкєвна…»), Кжиштофа Смерецького, Яна Павлюся («Кремпна і околіце») та інших.
З середовища чеських дослідників Лемківщини заслуговують визнання Франтішек Ржегорж (1857—1899) — етнограф, автор кількох праць про лемків, та Флоріан Заплетал (1884—1969) — автор численних праць про архітектуру закарпатських лемків, визначних діячів науки і культури південної Лемківщини.

Туровський Йосиф Казимир (Turowski Jozef Kazimierz, 1813, с. Тарнава, теп. Короснянське воєв. РП — 1874, Львів) — польський історик і етнограф, дослідник духовної культури лемків.
Гімназію закінчив у Перемишлі (1832). Захоплювався історією, слов'янською літературою і етнографією. Зблизився з членами «Руської Трійці». У 1835 р. познайомився з М. Погодіним.
У Львові вийшли його «Зауваги до деяких народних пісень» (1835), в яких високо оцінив українську мову і пісенну творчість. Розпочав активне збирання лемківських казок. У брошурі «Додаток до збірки пісень польського і руського народу» (Львів, 1846) подав чотири лемківські байки в перекладі польською мовою, кільканадцять приповідок, короткий опис весілля з Репеді, колядки. Робив записи також у Ліську й Угорцях під Ліськом. У ІІ томі «Слов'янина» (1839) опублікував «Думи про збійників на пограниччі Польщі та Угорщини». Перебував у близьких стосунках з В. Подолинським та І. Бірецьким.

Кольберг Оскар
(22 лютого 1814, Пшисуха, теп. Келецьке воєв. РП — 3 червня 1890, Краків) — польський етнограф, фольклорист і композитор, член-кореспондент Краківської АН.
В етнографічних і фольклорних працях польською мовою значну увагу присвятив українцям («Покуття», «Хелмскє», «Перемишльське», «Волинь»). Окремо лемкам присвятив три томи (49—51 — «Сяноцьке-Кроснєнське»), видані на основі рукописів у 70-х рр. ХХ ст. в Польщі.
Монографія містить матеріали, які Кольберг зібрав під час кількаразових експедицій у 70—80 рр. ХІХ ст. на Східну Лемківщину. Матеріали розповідають про культуру і побут українського та польського населення Сяніччини, повітів Кросно і Ясло по Горлиці на Заході. У першій частині монографії вміщено нарис О. Торонського «Русини-лемки» (1860), опис місцевостей, тексти пісень. У другій частині теж тексти пісень. У третій — прозові твори: байки, казки, оповідання. В оглядовій статті про лемків дослідник зупинився на питанні про походження назви, подав характеристику народного будівництва, промислів, традиційного одягу.
Творчість О. Кольберга має велике значення для вивчення історії та етнографії лемків.

Коперницький Ізидор
(Kopernicki Izydor, 7 листопада 1825, с. Чижівці, тепер Черкаська обл. — 17 квітня 1891, Краків) — визначний польський антрополог, етнограф, дослідник культури лемків.
З 1871 р. — професор Ягеллонського університету в Кракові. Листувався з І. Франком, за його порадою у 1888 р. дослідив і опрацював тему «Про руських верховинців у Галичині» (1889), в якій описав також життя лемків — мешканців сіл Злоцьке, Мушинка, Поворозник, Криниця, Солотвини, Снітниця, Ганчова, Квятонь, Смерековець, Ждиня, Конечна, Граб, Поляни, Тилява, Зиндранова, Барвінок, Дошно, що розташовані в теперішній південній Польщі.
Зробив огляд архітектури лемків. Відзначив, що в Західній Лемківщині садиби кількабудинкові, в інших частинах — один довгий будинок з житлом і господарськими приміщеннями під одним дахом. Подав характеристику інтер'єру житла, опис народної їжі, одягу, народних промислів, антропологічну характеристику лемків, окреслив приблизні межі Лемківщини.
Творчість І. Коперницького сприяла глибшому пізнанню культури мешканців Західних Карпат.

Удзєля Северин
(24 грудня 1857, м. Старий Санч РП — 26 вересня 1937, м. Краків) — польський етнограф, музеєзнавець, дослідник побуту лемків.
Після закінчення Ягеллонського університету в Кракові працював учителем. Зібрав і опублікував багато цікавих матеріалів з етнографії населення околиць Кракова. Велику увагу надавав вивченню побуту та культури лемків, присвятивши їм такі праці: «Про одяг, будівництво і побут в Сандеччині» (1905), «Народні оповідання зі Старого Санча» (1894) та ін.
У 1888 р. призначений шкільним інспектором на Горлицький і Грибівський повіти. Відвідував також села Короснянського і Ясельського повітів. Зібрані матеріали використав для грунтовної праці «Ziemia Lemkowska przed polwieczem» (1934). Головну увагу присвятив сільському будівництву лемків, їх народним промислам, фольклорові.

Шрам Віктор
(1885, с. Вільхова Ліського пов., теп. Кросненське воєв. РП — 1958, Познань, РП) — відомий польський етнограф, краєзнавець, публіцист.
Після закінчення Ягеллонського університету захистив (1917) докторську дисертацію «Ліський повіт. Колонізація і господарство до початку XVII ст.». Був професором Познанського університету, редагував «Рочнік наук рольнічих і лєсьних».
У 1939—45 рр. перебував у рідному селі, де продовжував дослідницьку працю з історії та побуту місцевих лемків. Його етнографічні праці про лемків (рукописи) становлять велику наукову вартість. В архіві вченого (закуплений у 1963 р. архівом ПАН) є численні записи про село Вільхову, зокрема про господарські процеси, знаряддя виробництва, будівництво лемківських хат. Зробив опис селянської садиби, народних промислів. Цікавим є опис курної хати з відкритим вогнищем на припічку, спосіб приготовлення їжі.
Дослідник описав також весільні звичаї лемків, обжинки з плетінням обжинкового вінка з колосся, квітів, галузок малини. У 1958 р. у Варшаві вийшла його праця «Народні весільні звичаї в селах долини Гачівки і Тарнавки Сяніцької землі».

Штібер Здіслав
(Zdzislaw Stieber. 7 червня 1903, м. Шахів біля Хшанова, РП — 12 жовтня 1980. Варшава) — відомий польський славіст, професор, мовознавець, дослідник діалекту лемків.
У 1921—1926 рр. вчився у Ягеллонському університеті (вивчав хімію), а в 1926 р. почав мовознавчі студії. Через два роки здобув звання магістра, ще через рік — доктора слов'янської філології. Працював учителем, асистентом у Ягеллонському університеті. У 1937—1945 рр. (з перервою) був професором на кафедрі слов'янської філології Львівського університету. У 1945 р. виїхав до Лодзі, де заснував кафедру польської мови, з 1952 р. призначений завідувачем кафедри слов'янської філології Варшавського університету. У 1961—1973 рр. — завідувач Інституту слов'янознавства ПАН.
У доробку З. Штібера —понад 300 опублікованих наукових праць. Велика його заслуга в дослідженні карпатських, зокрема лемківських, говірок. Написав ряд важливих статей про лемків, видав 8 випусків «Атлясу єнзиковего давней Лемковщизни» (Лодзь, 1956—1964), у якому вміщено 416 відповідних карт з мовними позначками. Цей атлас — помітне досягнення в ділянці української діалектології. Цінні його праці «Топономастика Лемківщини» (І ч. — назви місцевостей, Лодзь, 1948, ІІ ч. — назви теренові, Лодзь, 1949) та інші.

Рейнфусс Роман
(Reinfuss Roman, 27 травня 1910, м. Пшеворск Краківського воєв., РП — 26 вересня 1998, Краків) — видатний польський етнограф, дослідник культури лемків.
Від 1931 р. розпочав юридичні студії в Кракові і одночасно самостійо студіював етнографію, згодом працював завідувачем відділу етнографічного музею, яким керував тоді визначний етнограф Северин Уздєля.
У 1946 р. одержав ступінь доктора філософії з етнографії і етнології. Від 1945 по 1949 р. — викладач етнографії у Вроцлавському університеті. Від 1954 р. — професор і керівник кафедри етнографії в університеті ім. М. Кюрі-Склодовської в Любліні, викладав також у вищих навчальних закладах Кракова.
Автор численних праць з ділянки народної культури лемків. Лемками цікавився з юних років, часто подорожував по Лемківщині, записував і фотографував усе, що стосувалося культури лемків. Перші його праці про лемків з'явилися у 30-х рр.: «Дерев'яні церкви на Лемківщині» (1933), «Обробка льону і виріб полотна на Лемківщині» (1934), «Народне будівництво в Західній Лемківщині» (1935), «Етнографічні межі Лемківщини» (1936), «Лемки. Етнографічний нарис» (1936) та інші. Головні післявоєнні праці: «Лемки — група етнографічна» (1948), «Народне мистецтво Лемківщини» (1962), «З досліджень над народною культурою Лемківщини на обох схилах Карпат» (1966), «Народна архітектура лемків» (1972), «Слідами лемків» (1990) та ряд інших.

Фастнахт Адам
(27 липня 1913, м. Сянік, РП — 16 лютого 1987, м. Вроцлав, РП) — польський історик, дослідник Сяніччини.
Після закінчення місцевої гімназії вступив на гуманітарний відділ (факультет історії) Львівського університету. Студентом зацікавився питанням історії Сяніцької землі. Перша його стаття — «З історії Сяніцького замку» (1934). У 1936—1939 рр. написав на цю тему докторську дисертацію. Його монографія «Osadnictwo ziemi Sanockiej w latach 1340—1600» (Львів, 1938, Вроцлав, 1962) є головним джерелом знань при дослідженні історії Східної Лемківщини.
Автор довів, що м. Сянік — західна фортеця Русі — побудоване в кінці ХІ ст. серед руських поселень, які у ХV— ХVІІ ст. були переведені з руського на волоське право.
У 1946 р. А. Фастнахт захистив звання доктора філософії і поселився у Вроцлаві, працюючи старшим асистентом місцевого університету. Опрацював і опублікував у «Річнику Сяноцькому» та «Матеріалах музею народного будівництва в Сяноці» ряд праць з історії Сяніччини. Був автором понад 50 праць, в яких описував Східну Лемківщину. Останні роки життя присвятив опрацюванню «Історично-етнографічного словника Сяніцької землі у середньовіччі».
Гібнер Станіслав (H?bner Stanis?aw, 12 cічня 1931, с. Лібуша Горлицького повіту, тепер Новосанчівське воєв. РП) — польський маляр-аматор.
Творить в основному акварельні картини карпатських краєвидів. Картини виразні в кольорах, виконані на високому мистецькому рівні.
Головний інтерес викликає у маляра лемківська тематика, зокрема дерев'яна архітектура церков, капличок, житлових і господарських споруд. Цікаві його акварелі «Церква в Ставиші» (згоріла 1966 р.), «В селі Бодаки» (на передньому плані два лемки в народному одязі, далі церква) і багато інших. Успішно творить картини з сільської побутової тематики.
Твори С. Гібнера експонувалися на виставках у РП, на виставці лемківської архітектури в Горлицях (1972), яку відвідали місцеві лемки і лемки-туристи зі США та Канади, на виставках лемківської «Ватри», на закордонних виставках. Живе і творить у м. Горлиці.

Рігер Януш
(Janusz Rieger, 1934, (?) — польський учений, мовознавець, професор Інституту славістики ПАН, дослідник слов'янської культури, зокрема культури лемків.
Автор праць «Ще про впливи польські та словацькі на говірки лемків» (Вроцлав, 1982), «Лексика центральної Лемківщини (матеріали до словника, 1987), «Визначення зон в говірках лемків і пограниччя лемківсько-бойківського» (1987), «Словник говірки лемків з околиць Грибова» (1988), «З топономастики лемківської та бойківської» (1966), «Slownictwo i nazewnictwo lemkowskie» (Варшава, 1995) і багатьох інших.
Праці Я. Рігера мають велике значення в справі дослідження мови і культури лемків.

Ржегорж Франтішек
(Rehor Frantisek, 16 грудня 1857, с. Стежери поблизу м. Кралове, теп. Чехія — 6 квітня 1899, Прага) — чеський етнограф, дослідник культури лемків. Після закінчення гімназії у 1870—1890 рр. мешкав у Галичині (с. Вовків, Львівщина), допомагаючи батькові вести орендоване господарство. Часто мандрував по Карпатах, вивчаючи культуру гуцулів, бойків, лемків.
З початку 80-х рр. почав друкувати статті в різних чеських журналах. Серед його праць — «Русини у домашньому господарстві» (1883), «Календарик з народного життя лемків» (Прага, 1897), «Лемківське весілля в Карпатах» (Дамські бесіди, 1897) та інші. Етнографічні праці написані з глибоким знанням об'єктів дослідження. Автор завоював визнання М. Павлика, І. Франка, О. Кобилянської.

Заплетал Флоріан
(10 червня 1884, с. Бохрож, Чехія — 17 жовтня 1969, Прага) — чеський дослідник закарпатської української культури.
Після закінчення Празького університету (1911) працював редактором. З грудня 1915 р. працював у журналі «
Йechoslovak» (Петроград). У 1920—1921 рр. був військовим радником гувернера Закарпатської України Г. Жатковича, близько познайомився з культурою Закарпаття. Опублікував праці: «Давні храми південно-карпатських русинів» (1923), «Лемківський тип русинського храму» (1924), «Дерев'яна церква в Трочанах у Східній Словаччині» (1924), «Церкви Підкарпатської Руси» (1925), «Мирошівська дерев'яна церква» (1925) та багато інших.
Високу оцінку працям Ф. Заплетала дав один з найвидатніших дослідників культур Закарпаття В. Січинський. Кілька цінних праць присвятив також закарпатській українській літературі. Це «Русини і наші будителі» (1921), «А. І. Добрянський і наші русини» (1927).
Після Другої світової війни стежив за культурним життям українців Пряшівщини. У 1967 р. передав Музею української культури у Свиднику бібліотеку про Закарпаття, документи, кореспонденцію, фотографії та документальний фільм про Закарпаття.




Document Information

Document URL: http://lemko.org/history/krasovskiy/diyache/7.html

Icon Return to Lemko Home Page

Date Posted: April 27th, 2002
Last Revision:


LV Productions
c/o Walter Maksimovich
3923 Washington Street,
Kensington MD 20895-3934

USA
© LV Productions, Ltd. All Rights Reserved.