НАРОДНЕ ЛЕМКІВСКЄ ВЕСІЛЯ

У весільних обрядах Лемковини ясно одображує ся духовна культура карпатських верховинців. Лемківськє весілля помагає ліпше познати характер народу, його житя. Народні) традиції - невмирущі,- они трансформували ся в ден сегоднішний, розвивають ся і збогачують ся теперішнім молодим поколінням.
В другій половині XIX ст. короткий аналіз лемківських весільних традицій зробив О. Торонський в книжці "Русини-лемки" (Львів, 1860). Його розділ Весільні співанки зібрані в лемків-гірняків Сяніцького повіту" помістив у четвертому томі "Народних співанок Галицькой й Угорськой Руси" (Москва, 1878) Яків Головацкий. Характеристику весільних звичаїв зробили В. Хиляк у статі "Свадебни звичаі у лемків" (1871), Г. Бескид в статі "Свадьба в сторонах Попрадських" (1890), Ф. Регор „Svadba Lemkov u Karpatach (1897).
Структура весілля на Лемковині подібна до структури західньо-українського народного весілля. Як правило, керував тим праздником молодих староста з "маршалкою"- грубом палицьом, прикрашеном букетом цвітів, барвінком, крайком - атрибутом старостинской власти. Господинями весілля били свашки, яки, дбали, жеби вшитки звичаї виконували ся як ся належит із загальном повагом.
Обряд зачинат ся з "зальотів" (заручин). Молодий хлопець запрошує двох поважних господарів на сватів і йде з ними до родичів дівчини. Послі традиційних розпитувань господар пущат гостей до хижі. Дівчина ховат ся до комори. При успішних "зальотах" одбиват ся скромне гостюваня. Парібка садовлят за стіл коло укоханої.
А за кілька дний до весілля молода з дружками ходит просити на гостину, До хижи молодой сходять ся будущи дружки, товаришки. Після традиційного поздоровліня молодой, з розстеленого на столі барвінку, цвітів, красок, зачинають вінкоплетіня. Ритуал супроводжується співом.
Кромі того, молода укладат букет для молодого, а дружки - букети для дружбів. Потім спільно готуют "рішку". Для того кінці галузок зрізаного вершка ялички зчищают од кори і нанизуют на них яблка, обаранки. Галузки звязуют верхом так якби до розтягнутої букви "Ф". Ціле весілля рішка стоіт на короваї. То - символ молодого, якій дає початок новому житію, забезпечує щестя родині. Коровай - символізує молоду, означат достаток, спокій у родині. Традиційне єднання рішки з короваєм уособлює нерозривний звязок новой родини.
Весілля починат ся у суботу або неділю єдночасно в хижі молодого і молодой. Од самого рана молодий з дружбами скликає гостей і гудаків, свашок з короваєм. Старший дружба запрашат до стола. Молодий сідат помедже двома свашками, котри зачинають співати.
Послі "благословенства" дружби хрестять топірцями пороги, схрещують їх під верхнім одвірком, пропускають попід топірцями молодого, свашок, старосту, гостей. На подвір'ю засьпівуют:
Идеме, идеме, през букове лисьця, Идеме глядати Ваньови невісця. Идеме, идеме, стежки не знаєме, Добри люде знают, то нам повідают...
Цілу дорогу до нареченой сьпівают, жартуют. Якщо хижа молодой далеко, ідут на уквітчаних фірах.
На подвір'ю родичів молодой зачинатся довготривале хитре "торгування" медже старостом і доматором, "перевіряня документів" новоприбулих, проби "підкупу" господарів. Нарешті пущают гостей до хижи, лем они не сідають за стіл, закиль не вийде молода. Нарешті она виходит. Молодята витаются. Молода пришиват женикови букет, а він дарує нареченій квітясту хустку, в яку при "почепинах" єй приберут. Дружки пришивают букети дружбам. Домашни запрошуют вшитких за стіл. Невіста бере за руку свого судженого і переходит з ним през стіл, "жеби стіл завше бил повний достатку". В коровай, поставлений перед нима, староста встромлює рішку. Послі промови, староста випиват кус палюнки і подає келішок сусідови. Вшитки співают, лем молоди сідят поважно.
Послі "благословенства" процесія виберат ся до шлюбу. Похід очолює староста, дружби з молодою, дружки з молодим, родина і гості.
Зо шлюбу повертаются у парі. На подвір'ю молодой весільну челядь стрічають родиче. Мати обсіват доньку і зятя пшеницьом "на щестя". Запрашат вшитких до хижи. Цілу ніч гости веселят ся. Рано вшитки идут на педальну гостину, по котрій молодій дают "віно".
Вечером, посли цілого ряду "пригод", весільні гості ідут до хижи молодого. Посльі традиційного "торгу" родичі отворяють двері. Мама накриват молодих вивернутим кожухом (жеби одстрашити біду і нещастя) і заводит їх до господи. Дружби імеются за топірці і летять "розвалити" пец, жеби невістка не лінувала ся і одразу мала би роботу "мастити пец". Лем хитрому дружбі удават ся одшкіпати од пеца кусцьок глини. Потім дружби вносять віно, родиче запрашают гостей за стіл. Під час гостини дружби заносять перину і заголовки до комори, де стелять молодим. Жеби ся їм "мягко" спало, до соломи під простирадло кладут кілька ковалків дровна.
Староста дякує за гостину і каже до рана одпочивати. На другий ден свашки напоминают же молоду треба "почепити". Лем од моменту "почепин" дівчина стає женом.
На пропозицію старости молода вносит коровай з рішком, три рази ся з ним обертат і кладе на стіл. Староста розрізає коровай на дуже кавалків, обдаровує родичей нареченого, родину, вручат тіж подарунки од молодоі (полотно, сорочку). Част короваю зоставяют для "приданців"- родини молодоі, што має приїхати назакінчиня весілля. Тото обдаруваня символізувало єднання родин молодого і молодой в єдну спільну родину. Молода розв'язує ріщку, розтинат крайку на невелики одрізки і роздає музикантам, котри привязуют тоти краєчки до скрипок.
Вечером приходят родиче і родина молодоі ("придани") з подарунками для молодих. Тота частина свята завше найвесільша. Цілу ніч гости бавляться, розповідают, што ся кому даколи притрафило.
Над раном староста дякує за гостину. Гості ище деякий час танцуют і небавом ся розходят. Так ся одбивало народне весілля на Лемковині.

Icon Return to Lemkos Home Page

Document Information

Document URL: http://lemko.org/art/weddingr.html


E-mail: walter@lemko.org

Copyright ©1998 LVProductions

LV Productions
3923 Washington Street
Kensington MD 20895-3934
USA

Originally Composed: February 2nd, 1998.
Date last modified: January 9, 2000