Новий крок
у розвитку мистецтва
Захiднолемкiвського краю


Лемкiвщина має свою славну iсторiю. Тисячу рокiв тому (992--993) край цей увiйшов до складу Київськой Русi -- батькiвщини наших предкiв. Вiд тодi в далеких горах став помiтним розвиток науки, культури, мистецтва. Саме тут народилися i творили тепер уже нам невiдомi автори шедеврiв церковного живопису з Ванiвки, Дальови, Тилича... Тут переписувалися давнi церковнослов'янськi книги. Тут росли славнi борцi за народне визволення Андрiй Савка, Василь Баюс. Тут творили Іван Прислопський, Володимир Хиляк, Богдан-Ігор Антонич, Григорiй Гануляк.
Природа Лемкiвщини надихала талантом малярiв Никифора Дровняка, Івана Русенка, скульпторiв Івана Кавку, Михайла Орисика, Олексу Стецяка. З традицiями рiдного краю пов'язана творчiсть сучасних українських митцiв Василя Одрехiвського, братiв Мирона i Юрiя Амбiцьких, Івана Мердака, Андрiя Сухорського. Любов до рiдної Лемкiвщини, немов джерельце з життєдайною кришталево чистою водою, дає енергiю, творчу наснагу лемковi, якого доля закинула в далеку Калiфорнiю (США) Василевi Мадзеляну. Нажаль, в Українi творчiсть нашого земляка була невiдомою. Тепер ми знаємо з чиєї вини це сталося.
Творчiсть земляка i менi донедавна не була знана, хоч, щоправда, з його братом Семеном познайомився в кiнцi 80-х в Польщi на лемкiвському фольклорно-етнографiчному фестивалi "Ватра". Перебуваючи навеснi 1992 р. в США, мав нагоду зустрiтися з вихiдцями Лемкiвщини, якi проживають у м. Ватервлiет, Н. Й. Серед них був i мiй давнiй знайомий Семен Мадзелян.Тодi вiн розповiв про брата, вельми здiбного мiтця, а також подарував для нашого лемкiвського музею у Львовi кiлька братових гравюр на лемкiвську тематику.«Я скажу братовi, i вiн вам вiдiшле бiльше тридцяти...» -- додав.
Справдi, через кiлька тижнiв надiйшла посилка. Тридцять три чудовi гравюри розповiдають про iсторiю, побут, культуру лемкiв. Виникла iдея видати в Українi альбом мистецьких творiв нашого земляка. Саме тут, у Львовi, де проживає велика група лемкiв.
Братам Василевi i Семену Мадзелянам iдея ця сподобалась. Василь надiслав альбом фотографiй своїх творiв, Семен -- пояснювальнi тексти до тридцяти трьох братових гравюр на лемкiвську тематику. У листi Василь написав: «...Коли я жив молодим хлопцем на Лемкiвщинi, зацiкавився походженням землякiв. Нажаль, я нiчого не змiг знайти з iсторiї нашого лемкiвського племенi. Традицiйнi розповiдi старших людей села зводилися до того, що ми є русини-лемки. Декотрi з людей iнтерпретували поняття «русин» як«росiянин» (москаль), iншi -- як українець. Серед тих«"iнших"» був мiй сiльський учитель Михайло Гуцалюк (батько знаного митця Любослава Гуцалюка), який утвердив в менi, що я є русин-українець. Мiй батько (перебував пiд впливом старорусинiв -- І. К.) навiть не захотiв записати мене в українську бурсу в Новому Санчi i казав, що не бажає, щоби йому я «за пецом Україну будував». А я все-таки опинився в згаданiй бурсi, а згодом переїхав до Тернополя на Подiллi. Хоч навчався я в польськiй гiмназiї, вже на той час був переконаним українцем. Про iсторiю лемкiв згодом, вже у США, довiдався з "Ілюстрованої iсторiї Лемкiвщини" Юлiана Тарновича i останньо Ваших статей.
Коли малим хлопцем заходив до церкви, то в першу чергу захоплювався iконостасом, де все було гарно змальоване, глибокозмiстовне. Потiм я задумав вiдтворити у гравюрах iсторiю i культуру лемкiв i назвав цикл праць "Лемкiвський iконостас". Закiнчив опрацювання колекцiї в 1992 р., присвятивши її тисячолiттю приєднання Лемкiвщини князем Володимиром до Русi-України у 992 р.
Тому що я прожив на Лемкiвщинi бiля 12 рокiв, то джерелом моїх дальших знань про рiдний край став мiй брат Семен, який своїм описом доповнив змiст дереворiзiв. Завершивши цикл, я подумав, що добре би видати альбом гравюр разом з поясненнями брата як родинну пам'ятку... Ми це робимо не з особистих корисних мотивiв, а хочемо в якiйсь мiрi допомогти нашим землякам краще пiзнати себе i повернути на правдиву дорогу тих, що нас дiлять i тих, що "замулюють"» нашу правдиву iсторичну дiйснiсть... *

* З листа В. Мадзеляна вiд 1 лютого 1993 р.


Василь Мадзелян народився 22 червня 1917 р. у Монессен, Пенсильванiя, США. Коли йому минуло три роки його родина повернулася на Лемкiвщину в село Бiльцареву (Бiнчарову), що у Новосанчiвському воєводствi в Польщi. Там закiнчив сiльську школу i став учнем гiмназiї в Новому Санчi, а через три роки перевiвся до гiмназiї iменi Ю. Словацького в Тернополi. Пiсля матури у 1937 р. повернувся на Лемкiвщину, але вже наступного року виїхав до Пенсильванiї. Пробувши 20 рокiв у вiйську, у 1961 р. вийшов на пенсiю в чинi майора американської армiї. Пiд час вiйськової служби закiнчив Mериляндський унiверситет, отримавши диплом бакалавра. Студiї продовжував у м. Сакраменто, Калiфорнiя, здобувши у 1964 р. диплом магiстра мистецтва та свiдоцтво на право вчителювання. У 1964 -- 1979 рр. викладав у середнiй школi рисунок, малювання: живопис (олiя, акварель), графiку (гравюра, лiтографiя, дереворит, лiнорит), керамiку, скульптуру i фотографiю. Як бачимо, профiль творчостi рiзнобiчний, багатогранний. З 1979 р. живе i працює в Калiфорнiї.

Мистецтвом В. Мадзелян цiкавився усе своє свiдоме життя. Спочатку малював вуглем вершникiв-козакiв на стiнах кухнi в батькiвськiй хатi, за що йому нерiдко дорiкала (звiсно, без злостi) мати. Все ж найбiльш продуктивними роками у мистецтвi були роки навчання в унiверситетi та вчителювання.

Був учасником численних персональних i колективних виставок, бiльшiсть яких була влаштована в Пiвнiчнiй Калiфорнiї. За великi творчi здобутки неодноразово нагороджувався дипломами, пам'ятними сувенiрами. Про його "твори" -друкувалися схвальнi рецензiї. Василь Мадзелян бере активну участь угромадському життi, є членом кiлькох культурно-мистецьких органiзацiй, виступає з лекцiями на мистецькi теми, часто обирається членом мистецьких жюрi, постiйно шукає нових форм у творчостi, є справжнiм новатором на художнiй нивi. Працює одночасно в рiзних жанрах. Вважає доцiльним, щоб в його творах не ламалися основнi закони мистецтва, правила композицiї, технiчнi вимоги. Понад усе намагається аби його твори виростали з його власних емоцiй, iндивiдуальних особливостей, настрою.

В. Мадзелян -- тонкий живописець. Вiн майстер краєвиду, багатого колоритом, вишуканiстю форм, фiлiграннiстю деталей. Пейзажi "Вiльхи", "Руська рiка коло Донкин Мил", "Вечiрнiй пейзаж" та iншi нагадують краєвиди Лемкiвщини. Ряд полотен своєрiдною яскравою гамою, формами чимось наближенi до творiв схiдних майстрiв, зокрема Японiї та Китаю. Прекрасно втiлений задум у картинах «"Спокiй побережжя Сономи", "Калiфорнiйське побережжя", в яких добре вiдчутнi краса природи, простiр. Сповнена лiризмом i теплом робота "Лемкiвський бача", мiсце якої в одному ряду з шедеврами всеслов'янського образотворчого мистецтва.

Цiкавi керамiчнi кубки, вази, горщики, розписанi встилi давньогрецької керамiки. Деякi вироби прикрашенi українським геометричним орнаментом та iншими декоративними мотивами. І в цiй галузi проявляє себе В. Мадзелян майстром найвищого класу.

Оригiнальнi витвори митця у малiй скульптурi, в основному вони представляють тваринний свiт. Треба зазначити, що окремi композицiї створенi пiд впливам лемкiвських традицiй круглого рiзьблення -- це "Бiзон" (камiнь), "Бiзон" (бронза), "Ведмежатко" (дерево).

Василь Мадзелян -- неперевершений майстер графiки. Якщо у живописi велику увагу вiн придiляє деталям, що робить образ привабливiшим i реалiстичнiшим, то у графiцi уникає нагромадження деталей. Тут вiн йде шляхом вдалого узагальнення, видiляючи найголовнiше, надає персонажам необхiдної життєвостi, динамiчностi, психологiчної правдивостi i виразностi.

Серед графiчних творiв нелемкiвської тематики,якi не увiйшли до альбому, варто згадати глибоко-психологiчний образ зажуреного чоловiка "...i що тепер?", образ хитрого "Сiльського фiлософа", повнi тонкої делiкатностi i динамiчностi "Птицi, квiти i бджоли", "Конячi пустощi" та iн.

До альбому включено цикл гравюр з лемкiвської тематики. Усi вони (33 роботи) подiляються на чотири тематичнi роздiли: 11 -- iсторiя лемкiв, 8 -- господарськi роботи, 4 -- народнi промисли, 10 -- побут. Історичний роздiл вiдкриває гравюра пiд символiчною назвою "Прапрадiдо". На фонi гiр, лiсiв гордо стоїть струнка, поважна i непохитна постать предка в традицiйнiй чуганi, в образi вдало уособлена впевненiсть господаря гiр в тому, що вiн з незапам'ятних часiв є справжнiм володарем народного багатства, автохтоном краю. Його очi свiтяться вiдвагою, справедливiстю, гiднiстю. Вiн нiби просить прийдешнi поколiння: "Стiйте непохитно в оборонi наших рiдних гiр, не вiддавайте їх у руки неприятеля". Вдало передає дух давньої iсторiї Карпат гравюра "Святi Кирило i Мефодiй". Першi християнськi вчителi, якi ще у ІХ ст. принесли нам слов'янську азбуку, християнську релiгiю схiдного грецького обряду, надiляють благословенством лемкiвську родину. В цьому творi пiдкреслено щиру повагу мешканцiв захiдних Карпат до iсторiї, релiгiї, науки.

На iншiй гравюрi вiдтворена iсторична подiя в Карпатах часiв Київської Русi, коли державний кордон проходив по рiчцi Попрад. Назва твору "Ту Попрад, а далi то юж ляхи", на якому пастух, показуючи на захiд, пояснює щось княжим воїнам. У гравюрi, очевидно йдеться про похiд київського князя Володимира у 992 р. в захiднi Карпати i приєднання земель теперiшньої Лемкiвщини до Київської Русi. Перебування в складi Русi позначилося економiчним розквiтом гiрського краю, швидким розвитком освiти, культури, мистецтва, науки. Три з половиною столiття перебували захiднi Карпати у складi Русi. Але у 1340 р. нагрянуло горе. Землi цi загарбала Угорщина (пiвденнi схили) i Польща пiвнiчнi схили захiдних Карпат. Цiй темi происвячена робота "Лядська навала 1340".Суворi воїни Речi Посполитої неприязнi до мешканцiв захiдних Карпат. Повсюдно заведено панщину i селяни несуть тяжкий хрест з того часу. Доведенi до вiдчаю люди почали пiднiматися на визвольну боротьбу, котру очолили народнi месники-збiйники, органiзовуючи в тяжкодоступних мiсцях загони, дружини. У роботi "Танець збiйникiв бiля собiтки" автор вдало вловив характери народних визволителiв. Особливого розмаху набрала боротьба пiд час визвольної вiйни українського народу 1648--1654 рр. Гравюра "З Богданом на ляхи" створена на пiдставi iсторичних фактiв i свiдчить про вiковiчну єднiсть лемкiв з усiм українським народом. У 1651 р. лемкiвськi селяни начолi зi збiйницьким отаманом Андрiєм Совкою пiдняли повстання на допомогу Б. Хмельницькому.

Історичного 1848 р. панщина була скасована. Ця подiя змальована у гравюрi "Хрест подяки з нагоди скасування панщини". Однак, подiя ця не принесла селянам волi i полегшення, чого вони сподiвалися. Вчорашнi крiпаки не мали змоги викупити грунту i змушенi були покидати рiднi гори та подаватися назаробiтки за океан. Про емiграцiю розповiдає гравюра з гумористичною назвою "За вельку млаку". Лемко з жiнкою стоять на палубi пароплава i з жалем вдивляються в недосяжну далечину - у бiк рiдного краю.

Гравюра "Талергоф" розповiдає про трагедiю, яку пережили лемки пiд час Першої свiтової вiйни, коли австрiйськi жандарми взяли до талергофського концтабору понад три тисячi лемкiвських селян та iнтелiгенцiї. Понад 150 в'язнiв загинуло.

Сповненi душевним болем двi наступнi роботи, у яких вiдтворенi подiї перших рокiв пiсля Другої свiтової вiйни. Це "Акцiя «Вiсла" 1947 року» i "Явожно". На першiй зображена група лемкiв, якi гнанi солдатами та полiцiєю, прямують у невiдоме завтра. Понад сто тисяч українцiв (лемкiв) захiдних Карпат польськi властi насильно депортували на пiвнiчно-захiднi землi для швидкого i повного їх винародовлення. Непокiрних жорстоко карали у концтаборi "Явожно". На гравюрi -- за колючими дротами пiдвiшений до стовпа вмирає один з наших землякiв.

Окремi гравюри присвяченi сiльськогосподарським роботам на Лемкiвщинi в рiзнi пори року. Хочеться вiдзначити, насамперед, велику етнографiчну вартiсть творiв. Автор дуже добре орiєнтується в особливостях сiльськогосподарської технiки, засобiв транспорту лемкiв. На гравюрi "Зима в Карпатах" зображений лемко-газда з хлопцем (мабуть, сином), що вивозять з лiсу дерев'яну колоду. Автор правдиво зобразив тi характернi елементи, якi вiдрiзняють традицiї лемкiв вiд традицiй їх сусiдiв у дiлянцi транспорту, упряжiна коней, народного одягу.

На гравюрi "Весна" господар з сином орють ниву. Плуг тягнуть воли, запряженi у ярмо. Вдало показана форма комбiнованого (залiзо, дерево) саморобного плуга, колiшнi. Гравюра "Няньо косить" оспiвує лiто на Лемкiвщинi -- сiнокоси, жнива. Автор достовiрно вiдтворив форму знарядь кошення трави, зернових. Дуже приємне враження справляє гравюра "Дай Боже". Пiсля виснажливої працi у полi газда споживає обiд, що його приготувала газдиня. Тут бачимо i польову колиску i знаряддя працi (граблi, тризубi дерев'янi вила), як також особливостi лiтнього народного одягу газди i газдинi. На аркушi "Осiнь, осiнь вже... "» бачимо газду, що зрiзає на грядцi великi головки капусти, а господиня з сином складають їх на возi.

Домашнi жiночi роботи змальованi у "Баба роблять масло", "Мама мелють зерно", "Дiвча пере". Дуже тонко вловлена рiзниця в одязi найстаршої господинi, молодицi i дiвчини. Повнiстю вiдтворений iнтер'єр, речi домашньою вжитку. Добре схоплена динамiчнiсть традицiйних видiв ручної жiночої працi.

Декiлька гравюр присвяченi народним промислам. Аркуш "Каменярi з Бортного" розповiдає про народних умiльцiв, якi з пiсковика виробляли мистецької вартостi надгробки, жорнянi i млинськi каменi, точила, навiть плитки для тротуарiв. "Дiдо роблять гонти" дає уявлення про промисел обробки дерева. Автор вдало змалював давнi знаряддя обробки деревини i процес працi. Про народних дротарiв розповiдає твiр "Дротар з Бiлої Води". Тут задокументований дуже давнiй промисел лемкiв кiлькох найбiльш захiднiх сiл-- дротування розбитого посуду. Гравюра "Мазяр з Лося" розповiдає про iнше популярне серед лемкiв заняття. Селяни з Лосього бiля Горлиць виробляли з нафтового сирiвцю (ропи) мазь для возiв i технiчних машин. Свою продукцiю розвозили на спецiальних возах майже по цiлiй Європi.

Кiлька робiт присвяченi побутовi лемкiв, їх щоденному життю. Про родиннi звичаї розповiдають аркушi "Хрещення дитини", "Весiлля", "Со святими упокой... ". Автор вдало пiдкреслив єднiсть традицiйних звичаїв лемкiв з подiбними звичаями всього українського народу. Незаперечною цiннiстю творiв є детальне вiдтворення особливостей святкового народного одягу лемкiв захiдної частини краю. Про славнi лемкiвськi храмовi свята (кєрмашi), вiдпусти розповiдає гравюра "На одпуст до Висови". Своєрiднi традицiйнi сценки "Колядування", "Великдень". Вони є органiчним доповненням до теми про народну обрядовiсть, що своїм корiнням сягає ще дохристиянських часiв.

Завершує серiю гравюра "Лемкiвська ватра". Вжебiльше десяти разiв збиралися тисячi лемкiв з усiєї планети на фольклорно-етнографiчний фестиваль, що органiзовується лемками в Польщi, спочатку в Бортному, а пiзнiше в Ждинi, бiля Горлиць. На аркушi бачимо старосту "Ватри", який запалює вогнище --символ процвiтання i згоди. Мною поданi занадто короткi пояснення до гравюр Василя Мадзеляна. Справа в тому, що бiльш детальним доповненням до сказаного є пояснювальнi тексти брата митця Семена Мадзеляна.

Іван Красовський.




    Next Page



Index

Copyright ®1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Sunday, May 18, 1997
Most recent revision Saturday, June 5th, 1999