Summer cycles: Haymaking, Harvest

ЛIТНIЙ ЦИКЛ: СIНОКОСИ, ЖНИВА

Сiнокоси за традицiєю розпочиналися вiдразу пiсля «"Яна"» (Iвана Хрестителя, 7 липия за н. ст.) за п'ять-шiсть тижнiв до жнив. Iснував звичай, що до Iвана не можна стинати косою рiзнокольоровi квiти на просторих луках. Перед Першою свiтовою вiйною почали лемки засiвати червону конюшину (конич), рослину сочисту, м'яку, що її можна було косити цiлий день, тодi як «"пiсну"» траву косили лише уранцi, коли ще не висохла роса. Сушили траву i конюшину на «"рогалях"» з вершкiв молодих сосен чи смерек.

Кожен косар мусiв мати за ременем дерев'яну чи бляшану глибоку невелику посудину- кужiвку (кушка, козiвка) з водою. У воду був занурений довгастий камiнець-осевка для перiодичного наточування вiстря коси. Деякi косарi про всяк випадок брали зi собою молоток i бабку для клепання вiстря коси. Давно на Лемкiвщинi виконували коси ковалi.

У Карпатах, як правило, жнива розпочиналися на тиждень-два пiзнiше, як на рiвнинах Прикарпаття. В сухi, горячi роки розпочиналися з середини липня, а в холоднi, дощовi - з початком серпня. Але закiнчуватися жнива мали до «"главостокiв"» (свято усiкновенiя глави Iвана Хрестителя), що припадало на 12 вересня. Поза цiєю межею могли залишатися посiви вiвса на високих гiрських полянах, якi кошено у вереснi.

Практично жнива розпочинали вiд дня, коли господар принiс з поля три колоски (жита, пшеницi, ячменю) i застромив в кутику iкони. Зерно повинно було бути сухим. Косили косою з грабками до «"стiни"» (жито i пшенiцю). Iнша людина пiдбирала покiс i складала у снопи, зв'язуючи їх перевеслом. Снопи складали у «"пiвкiпки"»- 30 снопiв. Один «"ламаний"» клали на землi, навхрест складали по 7 снопiв i один розпростертий немов дашок- на верху пiвкiпка. Першi три снопи приносили додому, просушували на сонцi, обмолочували i з нового зерна пекли смачнi паляницi «пiдпавки». Ячмiнь i овес косили на «валки», як вони висихали то їx зграбували i ввязали в снопи. Звезенi снопи восени i взимi обмолочували. У Захiдшй Лемкiвщинi дахи покривали гонтами i тому не було потреби жати жито серпами для снiпкiв («"кичок"»).

Жнива проходили у великiй пошанi до кожного колоска (врожаї низькi, а родини багатодiтнi). Шматок хлiба, що випадково впав на землю шанобливо пiднiмали i цiлували.

Previous Page. .Next Page



Index

Copyright ®1997 Jon W. Madzelan
This Home Page was created on Saturday June 5th, 1999
Most recent revision Saturday June 5th, 1999